Ухвала суду № 3891382, 02.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-11259/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009                                                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                       Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 19.12.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007

у справі        №11/597-А

за позовом   Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

до                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-енергетична компанія”

про                 стягнення 3251,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-енергетична компанія” про стягнення 3251,41 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 19.12.2006 у справі № 11/597-А позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-енергетична компанія” в доход бюджету податкову заборгованість з комунального податку в розмірі 13,60 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 залишено без змін постанову господарського суду м. Києва від 19.12.2006.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 19.12.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем було подано до ДПІ у Солом’янському районі міста Києва розрахунки з комунального податку, в яких самостійно розраховано суми належні до сплати по даному виду податку, а саме: розрахунок № 30520 від 14.03.2003 - 1,70 грн., розрахунок №60518 від 15.04.2003 - 1,70 грн., розрахунок №76712 від 06.05.2003 - 1,70 грн., розрахунок №103763 від 18.06.2003 - 1,70 грн., розрахунок №127969 від 11.07.2003 - 1,70 грн., розрахунок № 161420 від 13.08.2003 - 1,70 грн., розрахунок № 174894 від 12.09.2003 - 1,70 грн., розрахунок № 190243 від 03.10.2003 - 1,70 грн., розрахунок №241296 від 10.11.2003 - 1,70 грн., розрахунок №265628 від 18.12.2003 - 1,70 грн., розрахунок №54429 від 15.04.2004 - 1,70 грн., розрахунок № 119612 від 12.07.2004 -1,70 грн., розрахунок №193919 від 12.10.2004 - 5,10 грн., розрахунок №297917 від 21.02.2005-1,70 грн.

Частина заборгованості по комунальному податку була погашена за рахунок наявності у відповідача переплати у розмірі 1,80 грн., і склала 26,12 грн.

Також ДПІ у Солом’янському районі міста Києва проведено документальну перевірку ТОВ „Паливно-енергетична компанія” та виявлено кредиторську заборгованість по контракту №2/2-01 від 26.01.2002 на суму 199,88 дол. США (1063,78 грн.).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” №184/98-ВР за контрактом № 26/2-01 від 26.02.2002 підприємством було оформлено одну вантажно-митну декларацію за №255379 від 02.03.2002 на суму 3248,12 дол. США (17286,82 грн.).

На підставі висновків акту перевірки № 42/22-606/24091734 від 31.03.2003, позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000422306/0 від 01.04.2003, яким відповідачу визначена сума штрафних санкцій в розмірі - 3219,88 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Статтею 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначені підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду, а саме в пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону зазначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, що існує обмеження строку стягнення такої заборгованості, по проходженню якого якщо контролюючий орган не визначає суму зобов’язань, належну до сплати, платник зборів чи податків вважається вільним від сплати такого збору чи податку.

Згідно з пп. 15.2.1 ст. 15 Закону у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було прийнято повідомлення - рішення №0000422306/0 від 01.04.2003, у зв’язку із порушенням відповідачем розрахунків у сфері ЗЕД.

Пеня у розмірі 5,41 грн. виникла за несвоєчасну сплату штрафних санкцій (податкове повідомлення рішення № 0000492306/0 від 09.08.2002); частина розрахунків, а саме: розрахунок № 30520 подано 14.03.2003, розрахунок №60518 - 15.04.2003, розрахунок №76712 - 06.05.2003, розрахунок №103763 - 18.06.2003, розрахунок №127969 - 11.07.2003, розрахунок № 161420 - 13.08.2003, розрахунок № 174894 -12.09.2003, розрахунок № 190243 - 03.10.2003.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення відповідачем податкового законодавства позивачу було відомо заздалегідь та підтверджується датами прийняття податкового повідомлення-рішення, нарахування пені, прийняття розрахунків по комунальному податку.

Строк, протягом якого ДПІ у Солом’янському районі міста Києва мало право на вимоги щодо стягнення недоїмки по сплаті частини податкових зобов’язань, позивачем було пропущено.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, строк по стягненню податкових зобов’язань не пропущено лише в частині комунального податку на суму 13,60 грн. по розрахунках: розрахунок №241296 від 10.11.2003 - 1,70 грн., розрахунок №265628 від 18.12.2003 -1,70 грн., розрахунок №54429 від 15.04.2004 - 1,70 грн., розрахунок № 119612 від 12.07.2004 - 1,70 грн., розрахунок №193919 від 12.10.2004 - 5,10 грн., розрахунок №297917 від 21.02.2005 - 1,70 грн.

Виходячи з наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог  Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва в частинізаборгованості з комунального податку в розмірі 13,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 19.12.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 у справі № 11/597-А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва відхилити.

Постанову господарського суду м. Києва від 19.12.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 у справі № 11/597-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. Брайко                               Г.К. ГолубєваО.В. Карась А.О.Рибченко