Ухвала суду № 3891381, 26.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10581/07

та К-11021/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2009                                                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Полтавської області та Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 24.11.2006

у справі        №3/156

за позовом   Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький сталеливарний завод”

до                   Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

                        Головного управління Державного казначейства України у Полтавської області

про                 скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Кременчуцький сталеливарний завод” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення №0000392201/0/1728 від 03.07.2006.

23.10.2006 та 14.11.2006 позивач звернувся з заявами про зміну позовних вимог та уточненнями до заяви про зміну позовних вимог, згідно яких просив скасувати рішення №0000392201/0/1728 від 03.07.2006 та стягнути з бюджетного рахунку №31113105600008 безпідставно сплачених ним 2868,00 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 24.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2007, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку. В своїх скаргах просять скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 24.11.2006 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судами першої та  апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 22.08.2005 між відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький сталеливарний завод” та товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний центр „РІЦ” укладено контракт № С-154, за яким продавець зобов’язується виконати роботи по виготовленню та поставці сталевого литва, а покупець одержує сталеву литву - корпус поглинаючого апарату креслення РТ 120-00-001, згідно зі специфікацією.

Відповідно до контракту №С-154, товар повинен бути поставлений покупцеві до 10.04.2006 (п.1), а оплату по ньому покупець здійснює в строк до 20.01.2006.

На виконання вказаного контракту позивач відвантажив товар ТОВ „Комерційний центр „РІЦ”, але останнє своєчасно не розрахувалося, в зв’язку з чим його основний борг перед ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод” склав 5746107,20 рос. руб.

Позивач 10.02.2006 звернувся з позовом до покупця який був поданий до арбітражного суду м. Москви за контрактом № С-154 та наполягав на стягненні з нього 8044550 рос. рублів, в тому числі 5746107,20 рос. руб. основного боргу та 2298442,80 рос. руб. пені за розстрочку платежу.

Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцію з 10.01.2006 по 26.04.2006 проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання валютного законодавства в ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод” за період з 29.06.2004 по 08.12.2004.

За наслідками перевірки складено акт №364/22-829/05756783 від 21.06.2006 з посиланням на ст.1 та 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 №185/94-ВР, прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000392201/0/1728 від 03.07.2006, яким позивачу нарахована пеня в розмірі 28178 грн.

Граничним терміном надходження в України валютної виручки в сумі 5746107,20 рос. руб. є 10.04.2006.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон № 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідальність за порушення встановленого терміну визначається ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР у вигляді нарахування і стягнення пені за кожен прострочений день в розмірі 0,3 відсотки від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2006 арбітражним судом м. Москви прийнята ухвала про прийняття до провадження позовної заяви ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод” до ТОВ „Комерційний центр „РІЦ” по справі №А40-9506/06-69-62.

Відповідно ч.2 ст.4 Закону №185/94-ВР, у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені ст.,ст. 1,2  Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Рішенням арбітражного суду м. Москви по справі №А40-9506/06-69-62 від 19.05.2006 постановлено стягнути на користь ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод” 181678,33 рос. руб. - пені, а також витрати по миту в сумі - 38112,93 рос. руб. В іншій частині позовної заяви відмовлено, у зв'язку з добровільним задоволенням їх нерезидентом.

Частиною 3 та 4 ст.4 Закону №185/94-ВР, у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже суди дійшли обґрунтованого висновку, що заборгованість нерезидента за зовнішньоекономічним контрактом № С-154 від 22.08.2005 в сумі 5746107,20 рос. руб. на момент перевірки була відсутня і погашена в межах розгляду справи №А40-9506/06-69-62.

При прийнятті оскаржуваного рішення податковим органом не взято до уваги те, що датою, з якої терміни передбачені ст., ст. 1 і 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 №185/94-ВР зупиняються є дата надходження до суду позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом, а також те, що вказана позовна заява подана позивачем у межах 90-денного терміну, а тому підстави для нарахування Кременчуцькою ОДПІ пені за 11.04.2006, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Полтавської області та Кременчуцької ОДПІ на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 24.11.2006 у справі №3/156 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Полтавської області та Кременчуцької ОДПІ відхилити.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2007 та постанову господарського суду Полтавської області від 24.11.2006 у справі №3/156 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. Брайко                               Г.К. ГолубєваО.В. Карась А.О.Рибченко