Ухвала суду № 3891378, 19.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-10446/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Успіх-2000» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2007 та постанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006

у справі №26/312а

за позовом Приватного підприємства «Успіх-2000»

до Костянтинівської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Успіх-2000" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції №0002752341/3/11464 від 23.06.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 150,99 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 680 грн., у загальній сумі 830,99 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 23.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2007 у справі №26/312а, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, приватне підприємство «Успіх-2000» оскаржило їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2007 та постанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2003 по 30.09.2005. За наслідками вказаної перевірки складено акт №391/23-30254847 від 16.12.2005 (а.с.11-59).

В акті перевірки податковим органом встановлено факт порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.6.2 ст. 6, п.7.2 ст. 7 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379, зареєстрованої в Мін'юсті 09.08.1999р. №544/3837 та п.4, п. 9 "Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 (зі змінами та поповненнями), внаслідок невизначення суми збору та ненадання розрахункових декларацій до податкової служби за 4 квартал 2003р., 1 та 2 квартали 2004р., заниження суми збору за 4 квартал 2003р. в сумі 21,17 грн., 2004р. в сумі 77,53 грн., за 9 місяців 2005р. в сумі 52,29 грн., разом 150,99 грн.

В акті перевірки зазначено, що в період з 01.10.2003 по 30.09.2005 позивач використав пальне пересувними джерелами забруднення навколишнього природного середовища, а саме орендованими автомобілями у загальній кількості 33,85 т. Зазначене підтверджено подорожніми листами, актами списання пального та даними оборотно-сальдового балансу по рахунку 203 "Паливо". Проте за період з 01.10.2003 по 30.06.2004 позивач не подавав до ДПІ розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища та не сплачував збір. ДПІ визначено суму збору виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору з урахуванням коефіцієнтів. В акті перевірки наведений розрахунок збору по податкових періодах.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 22.12.2005 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002752371/0/22906, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 150,99 грн. та застосовані фінансові санкції на підставі п.п. 17.1.1, 17.1.2, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у сумі 680 грн., у загальній сумі 830,99 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку зазначене повідомлення-рішення залишено без змін.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від №0002752341/3/11461 23.06.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 150,99 грн. та застосовані штдафні (фінансові) санкції в сумі 680 грн., у загальній сумі 830,99 грн.

Судами також встановлено, що позивач не заперечує проти того, що протягом вказаного в акті перевірки періоду, він користувався орендованим автомобілями та використовував пальне. Розрахунок суми нарахованого збору позивачем визнається.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та другої інстанції, що позивач повинен був подавати розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища та сплачувати його в установленому порядку, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з п.14 ст. 14 даного Закону до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Статтею 44 Закону України від 26.06.1991р. № 1264-ХП "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями) встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

У відповідності з частиною 3 цієї ж статті порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999р. (зі змінами та доповненнями) відповідно до статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" затверджено "Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" (далі Порядок).

Відповідно до абзацу 2 п. 2 даного Порядку збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Абзацом 2 пункту 4 Порядку передбачено, що суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів.

Пунктом 9 даного Порядку встановлено, що розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації (п.10 Порядку).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.1999р. №303 Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. №162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 р. за №544/3837 (зі змінами та доповненнями) було затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі Інструкція).

Платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів (п.2.1 Інструкції).

У відповідності до п. 3.1 Інструкції, об'єктами обчислення збору є для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Пунктом 6.2 цієї ж Інструкції встановлений порядок обчислення збору, а саме: суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем податкової реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів.

Статтею 7 даної Інструкції передбачений порядок сплати збору.

Платники збору складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцеперебуванням на податковому обліку в органах державної податкової служби) (п.7.1).

Відповідно до п. 7.2 Інструкції базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.

Податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Таким чином, Законом України від 26.06.1991р. № 1264-ХП "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями) та іншими нормативними актами було запроваджено збір та встановлено механізм його справляння.

Виходячи з наведеного, згідно з чинним законодавством збір за забруднення навколишнього природного середовища є загальнодержавним збором, а оскільки позивач визначений платником даного збору, тому він повинен був подавати розрахунки збору та сплачувати його в установленому порядку.

Отже, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, як таке, що відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у звязку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства «Успіх-2000» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2007 та постанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006 у справі №26/312а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Успіх-2000» відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2007 та постанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006 у справі №26/312а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В. Карась А.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар