Ухвала суду № 3891377, 12.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-10406/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 01.11.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007

у справі № 15/321-06-8757А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотаксосервіс-ІН”

правонаступник акціонерного товариства відкритого типу „Автотаксосервіс”

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство відкритого типу „Автотаксосервіс” правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю „Автотаксосервіс-ІН” (далі по тексту - АТВТ „Автотаксосервіс”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 03.08.2006р. № 0030782301/0.

Постановою господарського суду Одеської області від 01.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 у справі № 15/321-06-8757А , позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси оскаржила їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 01.11.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007у справі №15/321-06-8757Ата прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси проведена планова виїзна перевірка акціонерного товариства відкритого типу „Автотаксосервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт № 2057-23-02-05522074/221 від 21.07.2006.

Актом перевірки встановлено порушення товариством п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 25 706 грн.: за III квартал 2005 - 6500 грн., І квартал 2006 -19 206 грн.

На підставі акту перевірки, за вищеназвані порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2006р. № 0030782301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 32 797 грн., у т.ч. 25 706 грн. основного платежу та 7091 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 вище зазначеного Закону України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст. 11 цього Закону України датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи з наведеного, платник податку повинен збільшити валові витрати в тому звітному періоді, на який припадає дата, протягом якої відбулась перша з подій, перелічених в п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому, законодавцем прямо встановлена заборона віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обовязковими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що заборгованість АТВТ „Автотаксосервіс” перед державним підприємством „Укрспецобладнання” виникла у звязку з виконанням договору оренди контейнерів на протязі періоду з 05.06.2001 по 01.02.2002.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та другої інстанції стосовно того, що погашення заборгованості за вказаний період відбулось лише після прийняття в перевіряємому періоді судового рішення про стягнення боргу з АТВТ „Автотаксосервіс”, а першою подією в даному випадку виступає звітний період, на який припадає дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) з 05.06.2001 по 01.02.2002.

Тому, позивачем правомірно не віднесло витрати по оренді контейнерів до валових витрат минулих звітних періодів, виходячи з того, що на момент отримання результатів орендних послуг позивач не міг підтвердити документами бухгалтерського обліку правомірність здійсненого збільшення валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що документи, зокрема, акти виконаних робіт (послуг) між державним підприємством „Укрспецобладнанння” та АТВТ „Автотаксосервіс” та податкові накладні в 2001 та 2002 році, не складались.

Положення ч.5 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” надають право платнику податку у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” не врегульовано питання відносно дій особи, якою з контрагентом не складено жодних документів до фактичного погашення заборгованості за спожиті послуги, у тому числі не встановлено заборону включати понесені витрати до складу валових в тому періоді, в якому відбулось оформлення відповідної документації.

Таким чином судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що витрати на погашення заборгованості яка виникла в період з 05.06.2001 по 01.02.2002, правомірно віднесені позивачем до валових витрат періоду, в якому оформлені підтверджуючі такі витрати документи первинного бухгалтерського обліку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у звязку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 01.11.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007у справі №15/321-06-8757А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відхилити.

Постанову господарського суду Одеської області від 01.11.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007у справі №15/321-06-8757А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В. Карась А.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар