Ухвала суду № 3891350, 09.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2009 року                                                                               № К-10637/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                        

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року

та постанову господарського суду Запорізької області від 09.01.2007 року

у справі№ 18/691/06-АП господарського суду Запорізької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер»

доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 09.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року, задоволено позовні вимоги ТОВ «Інтер», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 26.07.2006 року № 0000992302/0, № 0001002302/0, від 21.08.2006 року                        № 0000992302/1, № 0001002302/1, від 09.11.2006 року № 0000992302/2,                              № 0001002302/2. Присуджено на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи  з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжяпроведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інтер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт № 80/23-2/23879459 від  14.07.2006 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі – Закон № 283/97-ВР) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон                № 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал                  2006 року на загальну суму 1781 грн. та заниження податку на додану вартість за березень 2006 року на суму 1425 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.07.2006 року № 0000992302/0 про визначення ТОВ «Інтер» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1782 грн. та штрафних санкцій в сумі 356,40 грн.;

- від 26.07.2006 року № 0001002302/0 про визначення ТОВ «Інтер» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1425 грн. та штрафних санкцій в сумі 570 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Однак його скарги залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006 року                        № 0000992302/1, № 0001002302/1, від 09.11.2006 року № 0000992302/2,                              № 0001002302/2, якими визначені аналогічні суми податкових зобов’язань з податку на прибуток і податку на додану вартість та доведені нові строки їх сплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону                      № 283/97-ВР,валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрат на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 – витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 283/97-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону                       № 283/97-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судами, 01.03.2006 року між позивачем та ТОВ «ТПФК «Трігон Т» було укладено договір № 0103-1/06, згідно пункту 1.1 якого ТОВ «ТПФК «Трігон Т» зобов’язалось надавати позивачу (замовнику) консультаційні послуги в області правового супроводу господарської діяльності підприємства замовника.

Згідно пункту 2.1 вказаного договору, до зобов’язань ТОВ «ТПКФ «Тріон Т» відноситься зокрема: надання усних консультацій та надання письмових довідок з усіх пов’язаних з встановленням господарських зв’язків юридичних питань, складання та надання документів правового характеру (договори, угоди, заяви та інше), здійснення представництва інтересів замовника в державних, судових органах, підприємствах, приймання участі у зустрічах та переговорах, які проводяться представниками замовника та інші.

Таким чином, зазначений договір, який виконано в повному обсязі, є первинним документом, на підставі якого відбулась господарська операція з надання юридичних послуг.

На виконання пункту 4.9 договору, сторони 31.03.2006 року підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджує виконання вказаного договору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів, що витрати у грошовій формі згідно платіжного доручення № 29 від 11.04.2006 року є компенсацією за послуги ТОВ «ТПКФ «Трігон Т», які були отримані (придбані) ТОВ «Інтер» у зв’язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а томуправомірно включені ТОВ «Інтер» до валових витрат у 1 кварталі 2006 року, що також підтверджується обов’язковим первинним документом податкового обліку - податковою накладною № 16 від 31.03.2006 року в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР.

 Крім того, судами обґрунтовано відхилено як хибні доводи відповідача стосовно того, що наявність акту виконаних робіт не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності ТОВ «Інтер» у зв’язку з відсутністю в акті конкретної інформації щодо надання консультаційних послуг, оскільки зміст договору № 0103-1/06 від 01.03.2006 року свідчить, що на його підставі можуть надаватись тільки послуги, пов’язані із господарською діяльністю позивача; у акті приймання-передачі зазначено про надання послуг на підставі договору; сам факт надання послуг податкова інспекція в акті перевірки не спростовує; будь-які відомості відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами договору, не пов’язані із господарською діяльністю підприємства у акті не зазначено, докази щодо оплати саме за такі послуги суду не надано.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону № 168/97-ВРвизначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено в ході розгляду справи, ТОВ «ТПКФ «Трігон Т» надавало консультативні послуги для їх використання в господарській діяльності ТОВ «Інтер», а тому позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту в березні 2006 року податок на додану вартість в сумі 1425 грн. згідно податкової накладної         № 16 від 31.03.2006 року, виданої ТОВ «ТПКФ «Трігон Т» за надані юридичні послуги.

Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 року витрат за отримані від ТОВ «ТПКФ «Трігон Т» консультаційні послуги в області правового супроводу його господарської діяльності та правомірність формування податкового кредиту в березні 2006 року, то у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі                     м. Запоріжжя відхилити, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року та постанову господарського суду Запорізької області від           09.01.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.