Ухвала суду № 3891335, 19.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19.05.2009№К-1155/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),   БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

за участі представників позивача: ПолатайкаС.С., відповідача: КовальчукаО.М. та Генеральної прокуратури України: ЗарудяноїН.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від30.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від17.12.2007 по справі№А-6/2а(22а-4565/07)

за позовом   Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

до                   Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі

за участі       Прокуратури Івано-Франківської області

про                 визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття» (далі–ВАТ«Нафтохімік Прикарпаття») звернулося до суду із позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі (далі-ДПІ) від18.12.2006 №0001412301/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2234218,49грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1117109,20грн., складеного за наслідками невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ«Нафтохімік Прикарпаття» за квітень та вересень 2005року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, за результатами якої складено Акт перевірки №658/23-00152230 від11.12.2006.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від30.08.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від17.12.2007 по справі№А-6/2а(22а-4565/07) позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач на підставі п.7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму податку після отримання податкових накладних від ТОВ«Торговий Дім Нафто-Трейд» та ТОВ«РейнбоуЛТД», які засвідчують факт придбання платником податку товарів. Суд встановив, що представлені позивачем податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством. таким чином суд дійшов висновку про те, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. В даному випадку суд визнав, що підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцям в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем, а тому його розмір підлягає відшкодуванню з бюджету. А сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції обґрунтував свою постанову тим, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, - негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Суд апеляційної інстанції повністю погодився із зазначеним висновком.

Не погодившись із постановою Господарського суду Івано-Франківської області від30.08.2007 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від17.12.2007 по справі№А-6/2а(22а-4565/07), відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права, а саме: п.1.3, п.1.8. ст.1, пп.7.2.1. п.7.2. пп.7.4.1 та пп.7.4.4., 7.4.5. п.7.4. пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від29.12.1976 №11 «Про судове рішення». Також скаржник звертає увагу на те, що ДПІ було направлено запити на проведення зустрічних перевірок до податкових інспекцій, де зареєстровані контрагенти позивача, з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Таким чином скаржник вважає, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону № 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому повністю підтримав судові рішення, і чим просив залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від03.04.1997 №198 «Про податок на додану вартість» (станом на час виникнення спірних правовідносин)- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

А згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону – сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Врахувавши норми Закону України «Про податок на додану вартість», суди першої та апеляційної інстанцій визнали, що позивачем зазначений Закон не порушено, оскільки ПДВ ним сплачено в ціні придбання товару. А сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

При цьому згідно пп.7.7.5 ст.7 цього Закону – протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на наведені норми Закону необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення про те, що позивачем податковий кредит був сформований правомірно.

Тобто Законом України «Про податок на додану вартість» визначено дві самостійні підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), вт.ч. і ПДВ чи факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). Колегія судів зазначає, що з урахуванням вимог п.7.1 цього Закону, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету. Отже у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання – необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача по ПДВ, а тому прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства України. Перерахуванню до бюджету кожним з платників податку в «ланцюгу» купівлі-продажу підлягає позитивна різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, визначена на підставі правил «першої події» як для податкових зобов’язань, так і для податкового кредиту.

Відповідно враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Івано-Франківської області від30.08.2007 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від17.12.2007 по справі№А-6/2а(22а-4565/07) належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від30.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від17.12.2007 по справі№А-6/2а(22а-4565/07)  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                       А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров