Ухвала суду № 3891334, 26.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26.05.2009 №К-10891/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від28.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від17.04.2007 посправі№22/38а (22а-4/07)

за позовом    Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”

до                               Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі–ОКП«Донецьктеплокомуненерго») звернулося до суду із позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (далі-ДПІ) від24.07.2006 №0005031640/0, яким визначено штрафні санкції у розмірі50% на суму57081грн. за затримку на 147календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі–ПДВ) на суму 114162грн. за листопад2005року, винесеного на підставі Акту перевірки від19.07.2006 №606/15-3/03337119 щодо перевірки своєчасності сплати ПДВ.

Постановою Господарського суду Донецької області від28.02.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від17.04.2007 посправі№22/38а (22а-4/07) - позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки суми податкового боргу шляхом взаємозаліку ДПІ не доведено, тому нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення – є неправомірним. Суд апеляційної інстанції повністю погодився із зазначеним висновком.

При цьому суди встановили, що Актом перевірки встановлена затримка сплати суми узгодженого податкового зобов’язання у сумі 114162грн. за листопад2005року, яке перетворилось на податковий борг внаслідок несплати у встановлений строк, що було визначено позивачем шляхом надання 02.11.2005 до ДПІ уточнюючого розрахунку №123891, погашення якого відбулось за рахунок збільшення суми від’ємного значення за лютий2006року, яке задеклароване позивачем шляхом надання до ДПІ 29.03.2006 уточнюючого розрахунку №19449.

Також судами було зазначено, що керуючись нормами абз.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач збільшив суму від’ємного значення зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ за лютий2006року, шляхом надання 29.03.2006 уточнюючого розрахунку №19449.

Судами наголошується, що суть спору полягає в тому, чи була погашена зазначена сума шляхом збільшення від’ємного значення. Тобто посилання на зворотній бік облікової картки платника податку, як підставу нарахування штрафних санкцій, суд визнає незаконним, посилаючись на норми Інструкції про порядок ведення органами ДПІ оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від18.07.2005 №26, абз.3 п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визнаючи, що підтвердження проведення взаємозаліку від’ємного значення податкового кредиту в рахунок сплати податкового боргу, який став об’єктом застосування штрафу, - ДПІ не надано.

Не погодившись із Господарського суду Донецької області від28.02.2007 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від17.04.2007 посправі№22/38а (22а-4/07), відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права, а саме п.1.3 ст.1, п.п.7.7 ст.7 та пп.17.1.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки сплата (зменшення) частини суми податкового боргу відбулася з порушенням граничного терміну сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.

Таким чином скаржник вважає, що у ДПІ наявні підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки наказом ДПА України від17.03.2001 №110 затверджено Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 №268/5459, де відповідно до п.6.1.7 встановлено, що повідомлення про застосування штрафів, зазначених в цьому підпункті приймається в залежності від строку затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання. Отже, звертає увагу скаржник, законодавцем при застосуванні відповідної штрафної санкції сплата прирівнюється до зменшення або погашення податкового боргу та є тотожними поняттями. На підставі викладеного, скаржник підсумовує, що судами порушено вищезазначені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити судові рішення без змін, як такі, що винесені законно, за обґрунтування наданим позивачем уточнюючим розрахунком до декларації.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.7 ст.7 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями)- податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. А згідно п.1.3 ст.1 цього Закону - податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. При цьому відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що ДПІ неправомірно визнала податковим боргом несплату суми узгодженого податкового зобов’язання у сумі 114162грн. за листопад2005року, за уточнюючим розрахунком №123891 від02.11.2005 без врахування збільшення суми від’ємного значення за лютий2006року, яке задеклароване позивачем шляхом надання до ДПІ 29.03.2006 уточнюючого розрахунку №19449.

А оскільки судами встановлено, що при визначенні податкового боргу та відповідного нарахування штрафних санкцій, ДПІ посилалось на зворотній бік облікової картки платника податку, як підставу нарахування штрафних санкцій, суд касаційної інстанції визнає такий висновок незаконним, так як підтвердження проведення взаємозаліку від’ємного значення податкового кредиту в рахунок сплати податкового боргу, який став об’єктом застосування штрафу, ДПІ не надано.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав, що судами правомірно встановлено, що суми податкового боргу ДПІ не доведено, а тому нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення – обґрунтовано визнано неправомірним.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Донецької області від28.02.2007 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від17.04.2007 посправі№22/38а належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від28.02.2007 та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від17.04.2007 посправі№22/38а (22а-4/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров