Ухвала суду № 3891333, 26.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26.05.2009№К-1062/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),   БрайкаА.І.,   ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

представники сторін в судове засідання не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дубровицькому районі на постанову Господарського суду Рівненської області від21.08.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№12/94

за позовом  Приватного малого підприємства «Роксолана»

до                              Державної податкової інспекції у Дубровицькому районі Рівненської області

про                            визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Роксолана» (далі–ПМП«Роксолана») звернулося до суду із позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої визнано Державну податкову інспекцію у Дубровицькому районі) (далі-ДПІ) від06.10.2005 №0000762340/0 та №0000772340/0 про нарахування 6000,23грн. основного платежу і 20375,46грн. штрафних санкцій, та штрафних санкцій у розмірі170грн. відповідно, винесених на підставі Акту перевірки від30.09.2005 №54-23/22570258 щодо дотримання податкового та валютного законодавства за період із 01.07.2002 по 01.07.2005.

Постановою Господарського суду Рівненської області від21.08.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№12/94 - позов задоволено частково. Визнано податкове повідомлення-рішення від06.10.2005 №0000762340/0 нечинним з моменту його прийняття. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що розмір пені, який наведений у розрахунку, додатку №2 до Акту документальної перевірки, включений у податкове зобов'язання до сплати оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0000762340/0 безпідставно, так як право на стягнення пені відноситься до повноважень сторони за договором орендодавця. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000772340/0 суд визнав, що представником позивача у якості письмового доказу в обґрунтування адміністративного позову в цій частині не надано доказів подання розрахунку по єдиному податку за IIквартал 2005року із відміткою податкового органу про його прийняття, а тому дійшов висновку, що у цій частині позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції повністю погодився із зазначеним висновком.

При цьому суди встановили, що в Акті перевірки зазначено про порушення п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 , пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.4 Порядку ведення документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від26.12.2003 №2035 в результаті чого донараховано податку з доходів найманих працівників за 2004 рік в сумі 15,97грн.; та про порушення ст.21 Закону України «Про оренду землі» і умов договорів оренди землі, внаслідок чого, нарахована пеня за несвоєчасне перерахування на рахунок Дубровицької міської ради орендної плати в сумі 20375,46грн. та встановлена сума непогашеної заборгованості по орендній платі за землі державної та комунальної власності по зобов'язаннях згідно умов договору №7 від15.04.2004 в сумі 6000,23грн. Також встановлено порушення щодо неподання розрахунку по єдиному податку за IIквартал2005року, чим порушено ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, за платежем - єдиний податок з юридичних осіб в сумі 170грн.

Не погодившись із постановою Господарського суду Рівненської області від21.08.2006 та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№12/94, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права, зокрема ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, так як не було всебічно, повно та об’єктивно оцінено докази подані ДПІ.

Також скаржник звертає увагу на те, що судами не застосовано до спірних правовідносин ст.68 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік», якою передбачено, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності та земельний податок сплачуються платниками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Таким чином, законодавство прив’язує сплату орендної плати за землю до поняття податкового періоду. Крім того скаржник вважає, що у ДПІ наявні підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки згідно ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня нараховувалась в розмірі передбаченим договором оренди.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.16.1 ст.16 Закону України від21.12.2000№2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»» (зі змінами та доповненнями)- після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

16.1.2.Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов’язання платником податків— від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючими органами— від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

16.1.3.У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання та погашає його, пеня не нараховується.

Це правило не застосовується, якщо: а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження; б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою— платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що договір оренди землі №7 д15.04.2004, укладений між Дубровицькою міською радою та ПМП«Роксолана» укладався за правилами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004 і до нього застосовується правила зазначених нормативних актів у повному обсязі, а також він є господарським зобов'язанням сторін по договору, на які поширюються Земельний кодекс України в силу ст.6 Закону України «Про оренду землі».

Аналізуючи норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що за матеріалами справи судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивач до фактичного користування земельною ділянкою приступив 16.04.2004, та з цієї дати здійснюється обрахування орендної плати за землю, яка відповідно до ч.1-3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» - є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Проте, з письмових доказів у справі встановлено, що позивач із моменту укладення договору не сплачував орендної плати за землю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на помилковість міркувань скаржника щодо наділення його повноваженнями для донарахування орендної плати та її стягнення, а також нарахування пені за несвоєчасну сплату суми щомісячної орендної плати в розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення, оскільки ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Слід зазначити, що п.8 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» у новій редакції передбачено, що плата за землю (земельний податок), а також орендна плата за земельні ділянки державної у комунальної власності) набув чинності з 31.03.2005 і лише з цієї дати може бути віднесений до податкового зобов'язання і саме із цього моменту повноваження ДПІ поширюються на правовідносини про стягнення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та за умови, що такі правовідносини між орендодавцем та орендарем виникли після 31.01.2005.

Окрім цього суд касаційної інстанції звертає увагу на правомірне посилання судів на те, що сторонами по вищевказаному договору погоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний день прострочення. Таким чином вказана пеня є договірною, за невиконання господарського зобов'язання, на яку поширюються норми глави26 Господарського кодексу України, а норми ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані бути не можуть, як помилково думає скаржник.

За даних обставин, колегія погоджується з висновком судів, що розмір пені, який наведений у розрахунку до Акту документальної перевірки, у податкове зобов'язання до сплати за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0000762340/0 - включений безпідставно.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000772340/0 суд касаційної інстанції визнає правомірним висновок судів про те, що у зв'язку з відсутністю доказів подання розрахунку по єдиному податку за IIквартал 2005року із відміткою податкового органу про його одержання, - у ДПІ було достатньо правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов частково. А постанова Господарського суду Рівненської області від21.08.2006 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№12/94 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дубровицькому районі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Рівненської області від21.08.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від05.12.2006 посправі№12/94 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                       А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров