Ухвала суду № 3891330, 02.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

вул.Московська,8 м.Київ, 01029

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02.06.2009№К-2316/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),   БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від07.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від17.01.2007 по справі№АС-13/357-06

за позовом  Дочірнього підприємства«Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства«Державна акціонерна компанія«Автомобільні дороги України»

до                              Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про                            визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство«Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства«Державна акціонерна компанія«Автомобільні дороги України (далі–ДП«Харківський облавтодор») звернулося до суду із позовною заявою (з уточненням), в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від22.08.2005 №0001902305/0/11060 в частині донарахування у податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 150000грн. та в частині застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в розмірі 159650грн., винесеного за наслідками вибіркової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з окремих питань згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від23.06.2005 №216-р «Про проведення перевірки фінансово–господарської діяльності підприємств державного сектору економіки» за період з 01.04.2004 по 31.12.2004. За наслідками перевірки складено Акт від22.08.2005 №4483/23-05/31941174, яким донараховано позивачу податкові зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 210700грн. та застосуванні штрафні санкції в розмірі 177860грн., усього на загальну суму 388560грн., оскільки підприємство не проводило будь – яких операцій по торгівлі цінними паперами в 2004 році, а тому безпідставно включені до валових витрат збитки від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами в розмірі 600000грн. по неоплаченим векселям ВАТ«Балцем».

Постановою Господарського суду Харківської області від07.11.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від17.01.2007 по справі№АС-13/357-06 - задоволено позов в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції мотивована п.1.25 ст.1 та п.5.2.8 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому судом встановлено, у зв’язку з затвердженням ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від21.03.2003 по справі№2-1/5021-2002 за заявою ДПІ в Балаклійському районі Харківської області про визнання банкрутом ВАТ «Балцем», мирової угоди, емітовані цим підприємством векселі враховуються погашеними і не підлягають пред’явленню до сплати. А твердження відповідача про те, що підприємство не скористалося правом вернутися з заявою про стягнення в порядку регресу з підприємств індосантів забезпечених векселями боргів, визнано безпідставними та необґрунтованим, оскільки у 2002році відповідно до Указу Президента України №1056 від08.11.2001 та постанови Кабінету Міністрів України №221 від28.02.2002 була проведена реорганізація дорожнього комплексу України, в результаті якої було створене Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке визнане в тому числі правонаступником реорганізованого Балаклійського районного дорожнього державного підприємства Харківського обласного об’єднання державних дорожніх підприємств. Тобто підприємства, які позначені на векселях, є структурними підрозділами або увійшли у склад підприємства позивача, а тому будь-які вимоги до них пред’явлені не можуть бути. А заборгованість векселем не може бути визнана безнадійною, оскільки, саме ухвалою про затвердження мирової угоди по справі № 2-1/5021-02 суд підтвердив недостатність майна боржника для погашення вимог кредиторів четвертої черги. Відсутність такого майна обумовила прощення (списання) боргу.

Суд апеляційної інстанції повністю погодився із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Не погодившись із постановою Господарського суду Харківської області від07.11.2006 та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від17.01.2007 по справі№АС-13/357-06, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити у позові. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що судами не враховано, що підприємство для здійснення стягнення заборгованості не використало своє право регресу проти індосантів. Таким чином, на думку скаржника, І оподаткованого прибутку отриманого від здійснення господарчих операцій по будівництву та ремонту шляхів на суму збитків отриманих від здійснення діяльності у сфері торгівлі цінними паперами.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення, вказуючи на судове рішення, яким підтверджено недостатність майна боржника для погашення вимог кредиторів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

В силу п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону від22.05.1997№283/97-ВР безнадійна заборгованість— заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи— суб’єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

При цьому необхідно врахувати також вимогу п.5.2.8 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено, що до складу валових витрат включаються: суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм ст.12 цього Закону.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що відповідач помилково вважає отримання векселів позивачем їх придбанням як цінних паперів. Самі векселі були отримані як оплату за виконані роботи суб’єктом, стосовно якого позивач є правонаступником. В подальшому дані векселі передавалися при проведенні реорганізації структурних підрозділів і були отримані позивачем як правонаступником реорганізованих підприємств. Тобто вони (векселі) і придбавалися на ринку цінних паперів, не виступали товаром в інших операціях, що є умовою для застосування приписів п.7.6.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, а саме: усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди правомірно послались на вищезазначені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначаючи про те, що оскільки ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від21.03.2003 по справі№2-1/5021-2002 за заявою ДПІ в Балаклійському районі Харківської області про визнання банкрутом ВАТ «Балцем», було затверджено мирову угоду, тому емітовані цим підприємством векселі враховуються погашеними і не підлягають пред’явленню до сплати. А твердження відповідача про те, що підприємство не скористалося правом вернутися з заявою про стягнення в порядку регресу з підприємств індосантів забезпечених векселями боргів, визнано судами попередніх інстанцій безпідставними та необґрунтованим законно, оскільки у 2002році відповідно до Указу Президента України №1056 від08.11.2001 та постанови Кабінету Міністрів України №221 від28.02.2002 була проведена реорганізація дорожнього комплексу України, в результаті якої було створене Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке визнане в тому числі правонаступником реорганізованого Балаклійського районного дорожнього державного підприємства Харківського обласного об’єднання державних дорожніх підприємств. Тобто підприємства, які позначені на векселях, є структурними підрозділами або увійшли у склад підприємства позивача, а тому будь-які вимоги до них пред’явлені не можуть бути. Тобто є вірним визначення, що заборгованість векселем не може бути визнана безнадійною, оскільки, саме ухвалою про затвердження мирової угоди по справі № 2-1/5021-02 суд підтвердив недостатність майна боржника для погашення вимог кредиторів четвертої черги, а відсутність такого майна обумовила прощення (списання) боргу.

Таким шляхом суд касаційної інстанції визнав, що обґрунтовуючи свою позицію, суди вірно зазначили про врахування відсутності у відповідача права для нарахування податкового зобов’язання та штрафних санкцій.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Харківської області від07.11.2006 та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від17.01.2007 по справі№АС-13/357-06 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова відхилити.

Постанову Господарського суду Харківської області від07.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від17.01.2007 по справі№АС-13/357-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                        А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров