Ухвала суду № 38912618, 21.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/563/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (далі - позивач, товариство) пред'явило позов до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ш» від 29.10.2013 № 000299/1502/677 та від 29.10.2013 № 000300/1502/678.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.04.2013 позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) - 112157,00 гривень. При цьому, у поданому примірнику цієї декларації позивачем рядок 25.1 (сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету) заповнений та вказана сума 112157,00 гривень. Проте, рядок 25.1 декларації («сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету») не був заповнений.

26.04.2013 позивачем до податкового органу подано уточнюючий рахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому в рядку 25.1 («сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету») зазначено суму 112157,00 гривень. При цьому, Товариство вказало у графі 4 (показник, який уточнюється) «-«, у графі 5 (уточнений показник) - « 112157», різниця - « 112157». Водночас, у рядку 26 (сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки) вказаний прочерк.

29.04.2013 позивачем було сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість за березень 2013 року у сумі 112200,00 гривень.

17.05.2013 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла».

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 663/1502/30150542/72 від 17.05.2013, у висновках якого встановлено порушення з боку товариства пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та підпункт 4.6.8 пункту 4.6 розділу V та пункт 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 - в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, при виправленні помилки, що містилась у податковій декларації, самостійно не нарахована та не сплачена до бюджету сума штрафу у розмірі 3 відсотка за березень 2013 року.

На підставі Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.06.2013 № 0000841502, яким товариству на підставі пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 5607,85 гривень.

Вказане рішення було оскаржено позивачем до суду. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі № 810/3124/13-а у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 скасовано, адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0000841502.

15.10.2013 податковим органом було проведено камеральну перевірку за звітній податковий період березень 2013 року Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року від 26.04.2013 № 9024281973.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 568/15-02/30150542/231 від 15.10.2013, у висновках якого встановлено порушення з боку товариства пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року від 26.04.2013 № 9024281973.

На підставі Акта перевірки податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.10.2013 № 000299/1502/677 та від 29.10.2013 № 000300/1502/678.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вказані норми податкового законодавства, останнім днем подачі податкової декларації з ПДВ за березень 2013 було 22.04.2013 (враховуючи приписи пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України і те, що 20.04.2013 це субота), а щодо сплати податкового зобов'язання за березень 2013 року останній день - 30.04.2013, оскільки, термін сплати податків і зборів, у такому випадку, не переноситься, тобто не зміщується.

Водночас, відповідно до абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 50.1 статті 50 вказаного Кодексу, яка регулює питання внесення змін до податкової звітності, встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як встановлено з матеріалів справи позивач скористався пунктом «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України - подав до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки з 22.04.2013 почався наступний податковий період.

Таким чином, у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку у позивача виник обов'язок сплатити суму недоплати (пункт «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що у разі, якщо платник податку виправив помилку через поточну декларацію, то податковий обов'язок відносно такої суми виникає (пункт 57.1 Податкового кодексу України) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації. А у разі, якщо помилка була виправлена через розрахунок, податковий обов'язок відносно суми помилки виникає на попередній день подання розрахунку (пункт «а» абзацу 3 пункту 50.1 Податкового кодексу України). Тобто, перед подачею уточнюючого розрахунку платник повинен сплатити суму податкового зобов'язання.

Уточнюючий розрахунок 26.04.2013 позивачем подано у майбутньому податковому періоді, оскільки останнім днем подачі декларації з ПДВ за березень 2013 року було 22.04.2013.

Отже, сплативши податкове зобов'язання 29.04.2013, позивач порушив граничні строки сплати податкового зобов'язання при поданні уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані норми застосовуються у разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, чого у даних правовідносинах не відбувалось.

Як вбачається з матеріалів справи сума задекларованих податкових зобов'язань за березень 2013 року як у декларації від 19.04.2013, так і в уточнюючому розрахунку становила 112157 гривень.

Позивач стверджував, що уточнюючий розрахунок подавався у зв'язку з тим, що не відкривався рядок 25.1 електронної звітної податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року. Тобто уточнення пов'язане із методологічною помилкою щодо заповнення рядків декларації. Зворотного з боку відповідача суду не доведено.

Отже, вважаючи, що позивач порушив граничні терміни сплати податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням пункту «а» абзацу 3 пункту 50.1 Податкового кодексу України, відповідач неправомірно обмежив позивача у термінах сплати податкових зобов'язань, які закінчились 30.04.2013 по декларації за березень 2013.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення рішення від 29.10.2013 № 0003001502/678 винесено протиправно.

Щодо донарахування 720, 44 гривень за податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2013 № 0002991502/677 у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати податкових зобов'язань слід зазначити наступне.

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за 2013 рік у позивача станом на 29.04.2013 існував борг у розмірі 3645,19 гривень. При сплаті самостійно визначених податкових зобов'язань 29.04.2013 за період березень 2013 року було зараховано 108554, 81 гривень, а суму 3645,19 гривень було зараховано у рахунок погашення боргу попереднього періоду, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, у позивача після сплати 29.04.2013 112200 гривень станом на 30.05.2013 був наявний борг у розмірі 3602, 19 (112200 гривень (зараховано) - 112157 (самостійно визначені податкові зобов'язання) - 3645, 19 гривень (борг попереднього періоду)).

Оскільки позивач 30.05.2013 самостійно погасив борг, податковий орган під час проведення камеральної перевірки встановив порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань у зв'язку з чим і донарахував 720,44 гривень штрафних санкцій (20 % від 3602,19 гривень).

Однак, колегія суддів вважає, що останнім днем сплати податкових зобов'язань за березень 2013 для позивача (з урахуванням встановленого факту методологічної помилки, а не факту заниження податкових зобов'язань) було 30.04.2013, а не 26.04.2013 як визначив відповідач, штрафна санкція розрахована не вірно.

Так, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, штрафна санкція повинна була бути застосована у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, прийняття рішення про часткове скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення штрафу є виключними (дискреційними) повноваженнями відповідача, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 № 0002991502/677 повинно бути визнано протиправним і скасовано повністю.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.