Постанова № 38892286, 20.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 804/5713/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за участю: представник відповідача - Донцов Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогю - скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.12.2013 року № 0008861703 прийняте ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 294879,13 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення було винесене на підставі Акту перевірки № 855/1703/НОМЕР_2 від 08.11.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної пе ревірки ОСОБА_2 (рнокпн НОМЕР_2) який протягом 2012 року отримував дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фі зичних осіб». Висновками Акта перевірки встановлені порушення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 176.1 ст. 176 ПКУ у резуль таті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2012 рік; абзацу д пп. 164.2.17, п. 164.2, ст. 164 ПКУ у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з пода тку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 235767,31 грн.

Вказаний висновок сформовано податковим органам на підставі інформації, отриманої від АТ «Райффайзен Банк Аваль». Зокрема Банк повідомив податковий орган про те, що у ІІІ кварталі 2012 року за 126 ознакою доходу позивачу було нараховано дохід у розмірі 1388128,88 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитними договорами.

Проте, позивач вказав, що вказані дії Банку він оскаржує в суді, а нарахована Банком пеня не є доходом боржника в розумінні додаткового блага.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. 13.05.2014р. до канцелярії суду від уповноваженого представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності уповноваженого представника та з проханням позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що фізична особа ОСОБА_2 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік не подавав, дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 1388128,88 грн., не задекларував та податок на доходи фізичних осіб до 1 серпня 2013 року до бюджету не сплатив, чим порушив пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп в п.176.1 ст.176 ПКУ.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2) за результатами якої складено Акт №855/1703/НОМЕР_2 від 08.11.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної пе ревірки ОСОБА_2 (рнокпн НОМЕР_2) який протягом 2012 року отримував дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фі зичних осіб».

У вищезазначеному акті перевірки вказано, що ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2) - платник податків є фізичною особою резидентом. Згідно з реєстраційними даними ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 18.01.2001p., за номером державної реєстрації 010051. На податковому обліку в ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі Дніпропетровська перебуває з 18.01.2001р.

Актом перевірки встановлено порушення: пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп. в п. 176.1 ст.176 ПКУ у результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2012 рік та абзацу д. пп. 164.2.17, п. 164.2 ст.164 ПКУ у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 235767,31 грн., а саме встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік не подавав, дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 1388128,88 грн., не задекларував та податок на доходи фізичних осіб до 1 серпня 2013 року до бюджету не сплатив.

За результатами виявлених порушень ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено у відношенні ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 24.12.2013 року № 0008861703 щодо збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі за основним платежем - 235767,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59111,82 грн.

Суд вважає доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.

Так, між фізичною особою ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/137951/3163/82 від 09.10.2007р., згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 186500,00 дол. USD на 120 місяців, під 15.50% річних.

У пункті 10.1 кредитного договору зазначено, що за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0.5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

24.04.2012р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою ОСОБА_2 складено протокол зустрічі, в якому зазначено, що загальна сума простроченої заборгованості складає 375376.11 дол. USD, в тому числі: прострочена сума кредиту - 170815.44 дол. USD, прострочені проценти за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року - 67165,80 дол. USD, пеня - 137394,87 дол. USD.

Листом від 30.07.2012р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомив фізичну особу ОСОБА_2, що 30.07.2012р. за кредитним договором ОСОБА_2 анульовано (прощено) заборгованість за пенею у розмірі 1388128,88 гривень, роз'яснено приписи ПКУ про обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з доходу у виді анульованого боргового зобов'язання та відображення суми отриманого доходу у річній податковій декларації.

На запит ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська № 3718/10/171 від 21.08.2013р. було отримано листа з ПAT Райфайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) від 02.09.2013р. № 04-2 0/3114, у якому повідомлено, що - «Банком ОСОБА_2 у III кварталі 2013 року за 126 ознакою доходу було нараховано дохід у розмірі 1388128,88 грн. у вигляді Анулювання (прощення) заборгованості за кредитними договорами. Зазначене прощення здійснювалось з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1 ДФ, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено). Тобто в даному випадку Банком повністю виконано власні зобов'язання як кредитора та надано до органів ДПС вичерпну інформацію у порядку та строки, передбачені нормами законодавства. Також, відповідно до пп. «д» п. 167.2.17 ПКУ, на боржника покладено обов'язок щодо самостійного декларування отриманого доходу шляхом подання річної декларації зі сплатою відповідного податкового зобов'язання».

Фінансові відносини з банком та громадянином ОСОБА_2 не розкриті, посилаючись на банківську таємницю, порядок якої визначений ст. 62 Закону України Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 163.1.1. ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до підпункту 49.18.4. п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд не бере до уваги твердження позивача проте, що вказані дії Банку він оскаржує в суді, тому що в матеріалах справи є рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.12.2013р. по справі № 757/20671/13-ц, згідно якого ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стосовно визнання незаконними дій ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо відображення у річній податковій звітності за формою 1ДФ за 2012р. інформації щодо отримання ним у 2012р. доходу у виді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у сумі 1 388 128,88 грн., зобов'язання відповідача подати уточнений розрахунок до річної податкової звітності за формою 1ДФ за 2012р., яким виключити інформацію щодо отримання ним у 2012р. такого доходу.

Також, твердження позивача проте, що нарахована Банком пеня не є доходом боржника в розумінні додаткового блага спростовується вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було правомірно винесено у відношенні ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 24.12.2013 року № 0008861703 щодо збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі за основним платежем - 235767,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59111,82 грн., а саме: у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; добросовісно та розсудливо, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

До прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата визначена у розмірі 1218 грн., що був встановлений станом на 01.12.2013 Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

Відтак, попередньо ставки судового збору обраховуватимуться виходячи від мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн., який встановлений станом на 01.12.2013 та буде діяти станом на 01.01.2014 до утвердження нового розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову щодо вимог майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто не менше 1827 гривень та не більше 4872 гривень. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 73 грн. 08 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Отже, 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат ставки судового збору від суми позовної вимоги становить 4872 гривень та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання цього позову до сплати належить судовий збір у розмірі 10% від встановленої ставки, тобто в сумі 487 грн. 20 коп.

Згідно платіжного квитанції № 231 від 17 квітня 2014р., яке долучено до матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Тому, з урахуванням приписів частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь бюджету сума судових витрат зі сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в розмірі 4 384 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 87, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь бюджету суму судового збору в розмірі 4 384 грн. 80 коп., відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який перерахувати за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2014 року

Суддя Е.О. Юрков