Рішення № 38888661, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3960/14

12.05.14

За позовом Приватного підприємства «Агросоюз-Захід»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнер”

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Дантел”

про визнання недійсним договору

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача-1 - не з’явився

від відповідача-2 - не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 23.01.2014, укладеного між відповідачами.

Вимога позивача мотивана тим, що умовами основного договору було визначено, що передача сторонами своїх прав та обов?язків відбувається лише за письмової згоди іншої сторони, проте ним жодної письмової згоди на передачу відповідачем-1 на користь відповідача-2 своїх прав кредитора за договором поставки – не надавалась, а тому договір відступлення права вимоги від 23.01.2014 укладено всупереч вимог закону, зокрема статті 516 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 порушено провадження у справі № 910/3960/14 та призначено розгляд справи на 04.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 розгляд справи відкладено до 28.04.2014, а ухвалою від 28.04.2014 – до 12.05.2014.

В судове засідання 12.05.2014 сторони представників не направили, проте, в матеріалах справи від позивача наявне клопотання про розгляд справи без участі його представника, за заявними у справі матеріалами.

Відповідачі в судові засідання 04.04.2014, 28.04.2014 та 12.05.2014 своїх представників не направили, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконали, відзиви на позовну заяву не надали. Про проведення судових засідань повідомлялись належним чином за адресою юридичного місцезнаходження. Суд зазначає про те, що відповідачі не були обмежені в своїх процесуальних правах надати відзиви та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Також, судом в судовому засіданні 12.05.2014 розглянуто письмове клопотання відповідача-2, подане 15.04.2014 через канцелярію суду, про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивоване тим, що предмет спору у справі № 910/3960/14 - відсутній, адже 23.03.2014 між ТОВ «Рейнер» та ТОВ «Дантел» укладено угоду про розірвання договору про відсутпленян права вимоги від 23.01.2014, який оспорюється в даній справі.

Відповідно до ст. 80 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України « 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлене відповідачем-2 клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України – задоволенню не підлягає, оскільки розірвання між відповідачами оспорюваного правочину не припиняє існування предмету спору в справі № 910/3960/14, і відповідно, не створює як наслідок, його відсутність, адже вимогами чинного законодавства передбачено, що недійсним може бути визнаний лише укладений правочин, і його розірвання жодним чином не впливає на його відповідність вимогам закону на час його укладення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012 між ТОВ «Рейнер», як продавцем, та ПП «Агросоюз-Захід», як покупцем, було укладено договір поставки № 19/06/12-1а (далі – основни йдоговір, договір поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012), відповідно до умов якого продавець зобов?язавя передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов?язався прийняти у свою власність та оплатити на умовах та в порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях, які підписуються обома сторонами та є невід?ємними частинами договору.

Пунктом 9.4 договору поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012 сторонами узгоджено, що сторони не мають права передавати свої права та обов?язки, що виникають внаслідок виконання умов цього догвору іншим особам без письмової згоди на це іншої сторони.

23.01.2014 між відповідачем-1 – ТОВ «Рейнер», як первісним кредитором, та відповідачем- 2 – ТОВ «Дантел», як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги (далі – договір від 23.01.2014, оспорюваний правочин), відповідно до умов якого сторони визначили, що договір спрямований на регламентацію правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, що належать перівсному кредитору відповідно до догвору поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012 в межах якого новий кредитор стає кредитором по відношенню до ПП «Агросоюз-Захід», в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Умовами договору відступлення права вимоги від 23.01.2014 сторони узгодили, що у порядку та на умовах, визначених догвором первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника у зобов?язаннях, що виникли на підставі договору поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012 (п. 1.2), права вимоги, що відступаються за цим договором, переходять до нового кредитора з дня укладення цього договору (п. 1.4).

Листом від 29.01.2014 відповідач-1 - ТОВ «Рейнер» повідомило позивача - ПП «Агоросоюз-Захід» про те, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 23.01.2013 ТОВ «Рейнер» відступило ТОВ «Дантел» право вимоги до ПП «Агросоюз-Захід» за догвором поставки поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012.

Позивач вважає, що договір відступлення права вимоги від 23.01.2014 укладено всупереч вимог закону, зокрема статті 516 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення до суду.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що згідно пункту 9.4 договору поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012 сторонами узгоджено, що сторони не мають права передавати свої права та обов?язки, що виникають внаслідок виконання умов цього догвору іншим особам без письмової згоди на це іншої сторони, тобто відступленян у даному випадку відповідачем-1 (як первісним кредитором) відповідачу-2 своїх прав кредитора до позивача можливе лише за письмової згоди позивача (боржника).

Проте, станом на момент укладення оспорюваного правочину письмової згоди позивача на відступлення права вимоги за догвором поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012 відповідачем-1 отримано не було, позивач такої згоди – не надавав і суду станом на момент вирішення спору не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання позивачем вказаної письмової згоди.

Не свідчить про надання такої згоди і повідомлення відповідачем-1 позивача листом від 29.01.2014 про заміну кредитора у зобов?язанні, адже обізнаність позивача про оспорюваний правочин не є доказом його схвалення позивачем у встановленому законом порядку або надання відповідної згоди на заміну кредитора у зобов’язанні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги від 23.01.2014, на момент його укладення суперечив вимогам закону, а саме ст. 516 Цивільного кодексу України, оскільки згоди позивача на заміну кредитора у зобов’язанні – отримано не було, необхідність отримання письмової згоди позивача на заміну кредитора у зобов’язанні чітко визначена п.9.4 основного договору (договору поставки № 19/06/12-1а від 19.06.2012), а тому оспорюваний договір порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як боржника за основним догвором, і в силу приписів ст. 203, 251 Цивільного кодексу України - є недійсним.

Таким чином, позовна вимога позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 23.01.2014, укладеного між відповідачем-1 – ТОВ «Рейнер», як первісним кредитором, та відповідачем- 2 – ТОВ «Дантел», як новим кредитором, - є законною, обґрунтованою, доведеною належними і допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Судовий збір за вимогу немайнового характеру покладається судом пропорційно на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 23.01.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнер» (код ЄДРПОУ 37079453), як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дантел» (код ЄДРПОУ 34361213), як новим кредитором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнер» (код ЄДРПОУ 37079453; місцезнаходження: 04111 м. Київ, вул. Щербакова, 49-А, оф. 91) на користь Приватного підприємсва «Агросоюз-Захід» (код ЄДРПОУ 33252578, місцезнаходження: 79015 м.Львів, вул. Героїв УПА, 73) судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев?ять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дантел» (код ЄДРПОУ 34361213; місцезнаходження: 07400 Київська обл., м. Бровари, вул. Кирпинова, 5) на користь Приватного підприємсва «Агросоюз-Захід» (код ЄДРПОУ 33252578, місцезнаходження: 79015 м.Львів, вул. Героїв УПА, 73) судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев?ять) грн. 00 коп.

5. Видати накази у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення – 19.05.2014.

Суддя О.М.Спичак