Ухвала суду № 38878942, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/91454/11

№ К/9991/91454/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Одеська ТЕЦ»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 2а-209/10/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «Одеська ТЕЦ» звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати попередні рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки від 29.10.2009 № 6945/23-1/05471158 про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, зарахованого на зменшення податкового боргу за серпень 2008 року, на 18672,00 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0002992301/1 про визначення податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 28008,00 грн. (у т.ч. 18672,00 грн. - основний платіж та 9336,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій став висновок податкового органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту у серпні 2008 року ПДВ в сумі 18671,97 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Моген», установчі документи якого визнані недійсними та державну реєстрацію якого скасовано рішенням Заводського районного суду м. Миколаїва від 25.03.2009.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст. 9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Моген» (підрядник) укладено договір підряду № 12\06-08-09 від 12.06.2008, згідно з умовами якого замовник доручає, а підрядник обов'язується виконати роботи по ремонту та модернізації діафрагм 2-9 ступенів турбіни ВПТ-25-3 в обсягу та за ціною відповідно до локального кошторису та проектної документації. Відповідно до пункту 3.1. договору вартість робіт становить 112031,81 грн. (а.с.57-63).

Згідно з пунктами 4.2, 4.5, 4.8 договору роботи повинні бути виконані підрядником на території замовника власними силами, сторони не мають права передавати права та обов'язки по договору третій стороні без письмово дозволу на то другої сторони; оплата здійснюється після виконання робіт.

На підтвердження укладення та виконання умов договору в судовому процесі були надані кошторис, перелік матеріалів, переданих підряднику, графік робіт, акти виконаних робіт, що згідно з доводами позивача зобов'язувало його оплати вартість робіт на суму 112031,8 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.07.2008р. № 2979 та № 2980 (а.с.70). Підставою для включення до декларації з ПДВ у серпні 2008 року суми 18671,97 грн. стала отримана від ТОВ «Моген» 29.07.2009 року податкова накладна №32/н (а.с.73).

Як засвідчено в акті перевірки від 29.10.2009, голова правління ВАТ «Одеська ТЕЦ» та головний бухгалтер після ознайомлення з актом перевірки підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи використані при проведені перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в довідці перевірки факти) за період що перевіряється відсутні (а.с. 29).

Під час проведення перевірки позивачем було надано інший договір № б/н від 25.07.2008 року (а.с.20), договір №12/06-08-99 від 12.06.2008 року до перевірки наданий не був (а.с.21,22).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що без письмового оформлення змін до договору підряду його умови щодо місця виконання робіт, визначеного договором (майданчик на території ВАТ «Одеська ТЕЦ») було змінено на місце розташування ТОВ «Моген» - м. Миколаїв. Разом з тим, жодних первинних документів, що підтверджують перевезення або передачу товарно-матеріальних цінностей (діафрагм, лопаток) підряднику ТОВ «Моген», а саме: товарно-транспортних накладних, накладних, довіреності на отримання представником ТОВ «Моген» товарно-матеріальних цінностей, - суду надано не було, так само як і не було надано документів на зворотню передачу обладнання після його ремонту до ВАТ«Одеська ТЕЦ». Оцінка доказів зроблена судами за правилами ст. 86 КАС України.

Підпунктом 7.2.4 цього пункту визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цівільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2-2634/09, яке набрало законної сили 05.04.2009 року, задоволено позов ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва та визнано недійсними установчих документів (свідоцтво про державну реєстрацію) ТОВ «Моген» з дати перереєстрації, а саме з 15.05.2008 року, свідоцтво платника податку на додану вартість з дати реєстрації, а саме з 15.05.2008 року, первинні бухгалтерські та податкові документи (податкові накладні, договори, товарно-транспортні накладні) з моменту реєстрації ТОВ «Моген».

Вказаним рішенням встановлено, що ТОВ «Моген» перереєстровано всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, а власник та керівник не здійснював безпосередньо самостійної діяльності на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою. Крім того, суд встановив, що невідомі особи, які не були наділені цивільною правоздатністю щодо діяльності підприємства, в порушення вимог чинного законодавства використали право на складення первинних документів.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що податковий кредит з ПДВ позивачем було сформовано за податковою накладною ТОВ «Моген» по безтоварній поставці, а отже відсутні підставі для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0002992301/1.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош