Ухвала суду № 38878898, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/800/3688/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Весельської Т.Ф., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню витрат з виплати пенсій, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року позивач - УПФ України в м. Харцизьку Донецької області звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області витрати пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсії в разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 21483,92 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 19977,97 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено факт відсутності правових підстав для відшкодування витрат на виплату пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання стосовно осіб по особовим справам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а відповідача - задоволено частково:

- постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог;

- стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат з виплати пенсій у розмірі 367,91 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що на дату смерті годувальника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_38, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_35 не досягли 55-річного віку та не були непрацездатними, а отже в розумінні ч. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ці особи не належать до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат від відділення Фонду, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат за спірний період на виплату пенсії по втраті годувальника цим особам задоволенню не підлягають.

У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у відповідності до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року та ст.ст. 37, 39, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ФССНВВ зобов'язаний своєчасно, щомісячно та в повному обсязі відшкодувати витрати, понесені ПФ України, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсії в разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

За період з травня 2013 року до вересня 2013 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області не прийняті до заліку для відшкодування витрати УПФ України в м. Харцизьку Донецької області з виплати пенсій на загальну суму 21483,92 грн. (а.с. 5-14), з яких:

1. по 32-ох особах, які отримують пенсію по втраті годувальника, але не були не працездатними на дату смерті годувальника: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_38, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_35;

2. ОСОБА_41, яка отримує пенсію по втраті годувальника і є інвалідом дитинства, але відсутнє звернення з заявою до відповідача для розгляду справи про страхові виплати;

3. виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_36 за відсутності довідки з місця навчання за серпень 2013 року;

4. ОСОБА_41 - у зв'язку із відсутністю її звернення з заявою до відділення Фонду для розгляду справи про страхові виплати;

5. виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_42, ОСОБА_43, оскільки не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між смертю годувальників ОСОБА_44 та ОСОБА_45 і отриманим ними ушкодження здоров'ю на виробництві внаслідок чого останні отримували пенсію по інвалідності.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 8 статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105) встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно з вимогами статті 28 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Статтею 33 Закону № 1105 встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами, серед іншого, є жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_38, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_35, яким виплачено пенсії (що не прийняті відповідачем до заліку) у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на час смерті годувальника не досягли встановленого законом віку та були працездатними.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій ОСОБА_42, ОСОБА_43, які отримують пенсію по втраті годувальника, оскільки не підтверджений причинно-наслідковий зв'язок між смертю годувальника на отриманим ушкодженням здоров'ю на виробництві.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що доказів на підтвердження непрацездатності осіб, яким виплачена пенсія по втраті годувальника, та доказів про наявність підстав для відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 21116,01 грн. позивачем не надано та матеріали справи не містять, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

В свою чергу, позивачем належними доказами доведено понесення витрат з виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_41 та ОСОБА_36 на загальну суму 367,91 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволено судом апеляційної інстанції правильно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваного судового рішення вбачається, що при його ухвалені, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 805/14457/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

Т.Ф. Весельська

О.П. Стародуб