Ухвала суду № 38878900, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/800/4466/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Весельської Т.Ф., Стародуба О.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області про скасування постанови, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила скасувати постанову відповідача - ВДВС Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області про арешт коштів боржника від 21.08.2013 року ВП №38036941.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем правомірно прийнято до свого провадження вимогу пенсійного органу та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області. Заходи щодо примусового виконання виконавчого документа приймалися відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про закриття провадження в справі.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що постанова ВП №38036941 від 21.08.2013 року СГД ВДВС м. Рубіжне підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що вона винесена приватною юридичною особою, який не є державним органом, на підставі вимоги про сплату недоїмки № Ф-624 від 07.06.2011 року, юридичної особи з назвою «Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області», яка не є виконавчим документом і не підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем, перебуває на обліку в УПФ України в м. Рубіжному Луганської області.

УПФ України в м. Рубіжному Луганської області винесено вимогу про сплату боргу від 07.06.2011 року № Ф-624 щодо сплати суми недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1174,14 грн. (а.с.77).

20.05.2013 року за вх. №2178/3-25/136/6 на адресу відповідача надійшла заява УПФ України в м. Рубіжному Луганської області про примусове виконання вимоги, в якій заявник просив повторно прийняти до виконання вимогу про сплату боргу від 07.06.2011 року № Ф-624 та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_4 (а.с.76).

На підставі вимоги УПФ України в м. Рубіжному Луганської області відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38036941 від 20.05.2013 року щодо примусового виконання вимоги № Ф-624, виданої 07.06.2011 року УПФ України в м. Рубіжному про стягнення з позивача на користь УПФ України в м. Рубіжному боргу в сумі 1174,14 грн. та боржнику надано строк для добровільного виконання постанови (а.с.75).

20.05.2013 року державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження копії відповідної постанови для відома та виконання, позивачем отримано вказану постанову.

У зв'язку з невиконанням позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №38036941 від 20.05.2013 року в добровільному порядку, відповідачем 27.05.2013 року прийнято постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 27.05.2013 року (а.с. 72, 74).

03.06.2013 року за вих. №7123 заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області з метою з'ясування майнового стану боржника - ОСОБА_4 направлено запити до управління Держземагенства у м. Сєвєродонецьку, ВРЕР м. Рубіжне при УДАІ УМВС України в Луганській області та до УПФУ у м. Рубіжне (а.с. 68, 70,71).

Постановою відповідача від 21.08.2013 року накладено арешт на кошти, що знаходяться на визначених розрахункових рахунках та які належать ОСОБА_4 у межах суми стягнення 1344,32 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З приводу доводів позивача про те, що вимога пенсійного органу не є виконавчим документом, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі Закон - № 606, тут і далі в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі на підставі рішення органу державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, тобто на підставі вимоги Пенсійного фонду України.

Статтею 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Оскільки, вимога про сплату недоїмки № Ф-624 від 07.06.2011 року отримана позивачем в строк, встановлений законом, доказів її оскарження в адміністративному або судовому порядку позивачем не надано, то вона вважається узгодженою та підлягає виконанню в примусовому порядку.

За змістом частини 5 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Суди попередніх інстанцій з огляду на вищевказані норми законодавства, прийшли до правильного висновку, що вимога про сплату недоїмки № Ф-624 від 07.06.2011 року є виконавчим документом, який правомірно пред'явлений для виконання до відповідача у строк, встановлений законом для пред'явлення виконавчого документу для примусового виконання.

Також, колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій того, що з 01.01.2011 року абзац 2 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратив чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки, як вже вказувалось вище, положення про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом й платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею закріплене в частині 4 статті 25 зазначеного Закону; крім того, частиною 5 вказаної статті Закону передбачено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 812/8402/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

Т.Ф. Весельська

О.П. Стародуб