Ухвала суду № 38878877, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/800/63319/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Весельської Т.Ф., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату міста Львова про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції із позовом в якому просила скасувати пункт 1.7 наказу військового комісара Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова (по стройовій частині) від 30.05.2013 року № 41 та поновити її на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем необґрунтовано та упереджено було запропоновано позивачу посаду за строковим трудовим договором, тобто до моменту виходу з відпустки по догляду за дитиною основного працівниками, а також не враховано належного ОСОБА_4 переважного права на залишення на роботі. ОСОБА_4 має переваги перед ОСОБА_5 для залишення на роботі при рівних деяких показниках (вища освіта, позитивні характеристики, в тому числі наявність чисельних грамот від керівництва за активну роботу, сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, перебування в кадровому резерві на посаду провідного спеціаліста). Так, ОСОБА_4 має стаж роботи на публічній службі у військоматах 10,5 років, в тому числі в Личаківсько-Шевченківсько-Залізничному об'єднаному районному військоматі - 8,5 років, перебувала в кадровому резерві з 19.12.2012 року, має на утриманні сина, а ОСОБА_5 пропрацював у військкоматі 3 роки, перебуває в кадровому резерві з 20.05.2013 року і не має на утриманні непрацездатних осіб. Також, ОСОБА_4 мала переваги перед ОСОБА_6, оскільки останній мав стаж роботи у військоматі близько 3 років.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій ухвалених по суті спору, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_4 за два місяці, 28.03.2013 року, була попереджена про звільнення з посади спеціаліста 1 категорії відділення комплектування у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності штату 30.05.2013 року. На виконання вимог ч. З ст. 49-2 КЗпП України 29.03.2013 року позивачці була запропонована посада спеціаліста 1 категорії управління, на яку вона погодилась, але 25.04.2013 року відмовилась від запропонованої посади , що стало підставою для прийняття рішення про її звільнення. ОСОБА_4 бажала продовжувати державну службу на недекретній посаді спеціаліста 1 категорії і відмовилась від посади у зв'язку з тим, що на ній було розміщено державного службовця ОСОБА_7, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

В період з липня 2002 року і по травень 2013 року ОСОБА_4 проходила публічну службу - працювала на різних посадах у Львівському обласному військовому комісаріаті, і була державним службовцем. З 01.12.2007 року вона займала посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу комплектування Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова.

Відповідно до директив Міністра оборони України від 19.02.2013 року № Д-322/1/3 дек, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.02.2013 року № Д-3 дек та директиви командувача Західного оперативного командування від 05.03.2013 року № Д-3 дек Личаківсько-Шевченківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат м. Львова з 31.05.2013 року переводився зі штату № 03/029-51(01) чисельністю 7 військовослужбовців і 22 працівника на новий штат № 03/082- 54(01) чисельністю 1 військовослужбовець та 5 працівників. У зв'язку з цим, передбачено скорочення 17 працівників Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова.

Згідно нового штатного розпису не передбачено посади спеціаліста 1 категорії відділення комплектування, на якій перебувала позивач, так як відділення комплектування ліквідовано. За новим штатом створено управління Личаківсько- Шевченківсько-Залізничного ОРВК, у якому передбачено 5 новостворених посад, а саме: головний спеціаліст - 2 одиниці; провідний спеціаліст - 2 одиниці; спеціаліста 1 категорії - 1 одиниця.

На виконання зазначених Директив військовим комісаром Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова (далі - ОРВК) було видано наказ № 34 від 25.03.2013 року «Про проведення організаційних заходів в Личаківсько-Шевченківсько-Залізничному об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Львова у 2013 році та майбутнє вивільнення працівників». Усіх працівників ОРВК персонально та під розписку попереджено про наступне вивільнення, у тому числі і позивача, про що свідчить її підпис на листі попередженням із зазначенням дати попередження 28.03.2013 року.

Відповідно до пункту 1.7 наказу військового комісару вказаного військкомату від 30.05.2013 року № 41 ОСОБА_4 звільнена з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників відповідно до Директиви Міністра оборони України № Д-322/1/3 дек від 19.02.2013 року на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_4 вважаючи звільнення її з роботи незаконним, звернулась до суду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята).

Як зазначалось вище, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем необґрунтовано та упереджено було запропоновано позивачу посаду за строковим трудовим договором, тобто до моменту виходу з відпустки по догляду за дитиною основного працівниками, а також не враховано належного ОСОБА_4 переважного права на залишення на роботі.

Зокрема, як зазначено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 має переваги перед ОСОБА_5 для залишення на роботі при рівних деяких показниках (вища освіта, позитивні характеристики, в тому числі наявність чисельних грамот від керівництва за активну роботу, сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, перебування в кадровому резерві на посаду провідного спеціаліста). Так, ОСОБА_4 має стаж роботи на публічній службі у військоматах 10 років 6 місяців, в тому числі в Личаківсько- Шевченківсько-Залізничному об'єднаному районному військоматі - 8 років 6 місяців, перебувала в кадровому резерві з 19.12.2012 року, має на утриманні сина, а ОСОБА_5 пропрацював у військкоматі 3 роки, перебуває в кадровому резерві з 20.05.2013 року і не має на утриманні непрацездатних осіб. Також, ОСОБА_4 мала переваги перед ОСОБА_6, оскільки останній мав стаж роботи у військоматі близько 3 років.

Підставою для таких висновків стали свідчення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, особова справ позивача та наявні в матеріалах справи докази.

Як вбачається з списку осіб, зарахованих до кадрового резерву на 2013 рік для державної служби в Личаківсько-Шевченківсько-Залізничному ОРВК м. Львова, затвердженого військовим комісаром зазначеного комісаріату стаж роботи на посаді яку займає ОСОБА_11 складає 32 роки і 5 місяців, а ОСОБА_12 - 4 роки 9 місяців (т. І а.с. 157), що ставить під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про переважне право залишення ОСОБА_4 на роботі перед ОСОБА_11 через наявність у нього більшого трудового стажу.

Також, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено наявність чи відсутність утримання ОСОБА_12 та ОСОБА_11 непрацездатних осіб, інших підстав, які надають зазначеним особа право на переважне залишення на роботі, зокрема судами попередніх інстанцій не досліджувались особові справи ОСОБА_5 та ОСОБА_11

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили доказів та не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі № 813/5040/13-а скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді Т.Ф. Весельська

О.П. Стародуб