Ухвала суду № 38878855, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/800/38981/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін: позивача - Смольський Ю.С.,

відповідача - Орлова М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р.

у справі № 816/605/13-а

за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ВАТ «Полтавський ГЗК») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними (скасувати) податкові повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. № 0000071600/18 та № 0000091600/19.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28.01.2013 р. № 0000071600/18 та № 0000091600/19; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою Кременчуцької ОДПІ, на підставі пунктів 200.10, 200.18 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України, була проведена камеральна перевірка ВАТ «Полтавський ГЗК» податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 р., за результатами якої складено акт від 04.01.2013 р. № 1/15-321/00191282 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002, внаслідок чого: - завищено податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 18 172 грн. та за листопад 2012 року в сумі 484 333 грн.; - завищено суму заявленого до бюджетного відшкодування за листопад 2012 року в розмірі 12 622 грн.; - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2012 року у сумі 5 550 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 28.01.2013 р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0000071600/18, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 12 622 грн. та № 0000091600/19, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 5 550 грн. та 484 333 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 1/15-321/00191282 від 04.01.2013 р., підставами для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, зазначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, слугували висновки перевіряючих про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за звітні періоди жовтень, листопад 2012 року, що пов'язано із придбанням у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) у контрагентів: ДП «Дніпропетровський НВК «Електровозбудування», ПП «Макстрой-ВМ», ДП «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнаглядуц України», ТОВ «ВП «Нафтохімобладнання», ТОВ «Сервіс-Корал», ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат», ТОВ «Дніпропромрегіон», ТОВ «Компанія «Просвіт» ЛТД», ТОВ «Метінвест холдинг», ТОВ «Імпульс - Дон», оскільки, як аргументує відповідач, ВАТ «Полтавський ГЗК» формував податковий кредит на підставі податкових накладних незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, по яким період, за який подано заяву (скаргу), не відповідає періоду виписки податкових накладних. Також, податковим органом констатовано, що позивачем порушено Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, з посиланням на обов'язок ВАТ «Полтавський ГЗК» зазначати номенклатуру ЗП у рядку № 5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно із пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Виходячи зі змісту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виходячи зі змісту вищезазначених правових норм, для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ВАТ «Полтавський ГЗК» сформовано податковий кредит жовтня 2012 року на суму 18 172 грн., що підтверджується додатком № 5 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, а саме по контрагентах: TOB «Дніпрогіромрегіон» на суму податку на додану вартість у розмірі 12 622,09 грн. по податковій накладній № 25 від 10.10.2012 р.; TOB «Компанія «Просвіт» ЛТД» на суму податку на додану вартість у розмірі 5 550 грн., по податковим накладним від 12.04.2012 р. № 3038/1, № 3039/1, № 3040/1, № 3041/1.

Відповідно до додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року ВАТ «Полтавський ГЗК» сформовано податковий кредит листопада 2012 року на суму 484 333 грн., а саме по контрагентах: ДП «Дніпропетровський НВК «Електровозобудування» - податок на додану вартість на суму 81 000 грн. по податковій накладній № 25 від 10.10.2012 р.; ПП «Макстрой-ВМ» - податок на додану вартість на суму 10 676,74 грн. по податковій накладній № 29 від 29.10.2012 р.; ДП «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» - податок на додану вартість на суму 11 667,83 грн. по податковій накладній № 441 від 27.08.2012 р.; TOB «ВП «Навтохімобладнання» - податок на додану вартість на суму 12 160 грн. по податковій накладній № 23 від 11.09.2012 р.; ТОВ «Сервіс-Корал» - податок на додану вартість на суму 11 901,59 грн. та 3 013,10 грн. по податковим накладним № 19 від 13.09.2012 р., № 14 від 09.10.2012 р.; TOB «Черкаський деревопросочувальний комбінат» - податок на додану вартість на суму 10 193,50 грн. та 10 440 грн. по податковим накладним № 17, № 20 від 30.10.2012 р., № 8 від 15.10.2012 р., № 18 від 31.10.2012 р., № 11 від 17.02.2012 р., № 12 від 18.02.2012 p.; TOB «Метінвест холдинг» - податок на додану вартість на суму 16 946,60 грн. по податковій накладній № 10902 від 01.09.2012 р.; TOB «Імпульс-Дон» - податок на додану вартість на суму 158 333,33 грн. та 158 000 грн. по податковим накладним № 2090419 від 04.09.2012 р., № 2090519 від 05.09.2012 р.

Також, до декларації із податку на додану вартість за жовтень 2012 року та листопад 2012 року ВАТ «Полтавський ГЗК» подано додаток № 8 заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушенням ним порядку заповнення та/або реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) із скаргами на ДП «Дніпропетровський НВК «Електровозобудування», ПП «Макстрой-ВМ», ДП «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», TOB «ВП «Навтохімобладнання», TOB «Сервіс-Корал», TOB «Черкаський деревопросочувальний комбінат», TOB «Метінвест холдинг», TOB «Імпульс-Дон», TOB «Дніпропромрегіон», TOB «Компанія «Просвіт» ЛТД» про відсутність реєстрації виданих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До заяви додані копії первинних документів по операціям із зазначеними контрагентами, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В матеріалах справи у повному обсязі наявні документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту ВАТ «Полтавський ГЗК» за жовтень 2012 року в розмірі 18 172 грн. та за листопад 2012 року в розмірі 484 333 грн., і які не мають дефектів форми, змісту або походження, що в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 5 550 грн. та 484 333 грн. та податкового кредиту в сумі податку на додану вартість у розмірі 18 172 грн., що вплинуло на суму бюджетного відшкодування за листопаду 2012 року, відповідач обґрунтовує тим, що до податкового кредиту ВАТ «Полтавський ГЗК» включені не зареєстровані податкові накладні, по яким період, за який подано заяву із скаргою, не відповідає періоду виписки податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів-постачальників позивача, на момент здійснення господарських операцій підчас судового розгляду справи не встановлено; постачальники позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, позивач, який, згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, фактично сплатив своїм контрагентам у попередньому податковому періоді суми податку на додану вартість, за умови, що господарські операції мали реальний характер, за наявності у попередньому та наступному податковому періодах від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, мав право включити до складу бюджетного відшкодування податку на додану вартість у листопаді 2012 року сплачені суми податку на додану вартість в розмірі 12 622 грн.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно із пунктом 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 (зареєстровано в Мінюсті 1490/20228), у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту по податку на додану вартість покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву на такого постачальника за формою Д8, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до вимог Податкового кодексу України контрагенти позивача не зареєстрували виписані ними на користь ВАТ «Полтавський ГЗК» податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, разом з деклараціями з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 року, позивачем подані додатки № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)» із скаргами на ДП «Дніпропетровський НВК «Електровозбудування», ПП «Макстрой-ВМ», ДП «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», ТОВ «ВП «Нафтохімобладнання», ТОВ «Сервіс-Корал», ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат», ТОВ «Дніпропромрегіон», ТОВ «Компанія «Просвіт» ЛТД», ТОВ «Метінвест холдинг», ТОВ «Імпульс-Дон» про відсутність реєстрації виданих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До заяви, також, додані копії первинних документів по операціям із зазначеними контрагентами, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, що податковим органом не спростовувалося.

Таким чином, при поданні податкових декларацій за звітний податковий період позивачем дотримано вимог абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що є підставою для включення певних сум податку до складу податкового кредиту ВАТ «Полтавський ГЗК».

Загальні ж правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити виходячи зі змісту положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зазначений в абзаці 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строк у 365 календарних днів позивачем не порушено. За таких обставин, ВАТ «Полтавський ГЗК» має право на податковий кредит.

Крім того, пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Матеріалами справи підтверджується, що ВАТ «Полтавський ГЗК» за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за жовтень-листопад 2012 року.

Надання до перевірки податкових накладних, зазначених у акті перевірки, відображення позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

Із наявних в матеріалах справи реєстрів виданих та отриманих податкових накладних вбачаються дійсні дати їх отримання від ДП «Дніпропетровський НВК «Електровозобудування», ПП «Макстрой-ВМ», ДП «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», TOB «ВП «Навтохімобладнання», TOB «Сервіс-Корал», TOB «Черкаський деревопросочувальний комбінат», TOB «Метінвест холдинг», TOB «Імпульс-Дон», TOB «Дніпропромрегіон», TOB «Компанія «Просвіт» ЛТД», а саме жовтень-листопад 2012 року.

Виходячи з вищевикладеного та з урахуванням, зокрема, положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість з врахуванням поданих заяв із скаргами на постачальників за жовтень-листопад 2012 року, податкових накладних, отриманих ВАТ «Полтавський ГЗК» відповідно в жовтні-листопаді 2012 року, проте виписаних контрагентами-постачальниками в попередніх звітних періодах.

Також, як слідує з акту перевірки від 04.01.2013 р. № 1/15-321/00191282, підставою для винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень слугували й твердження перевіряючого про порушення позивачем Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697) з посиланням на обов'язок ВАТ «Полтавський ГЗК» зазначати номенклатуру ЗП у рядку № 5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень-листопад 2012 р.

Так, відповідно до пункту 2.4 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002 у графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями: ПНП - податкова накладна, складена на паперових носіях; ПНЕ - електронна податкова накладна; ЗП - заява платника та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, при заповненні реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач керувався саме номенклатурою ПНП та ПНЕ, оскільки формував податковий кредит за наявних, однак не зареєстрованих у ЕДРПН, податкових накладних.

Номенклатура ж ЗП, відповідно до вимог Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, використовується саме у випадку відсутності у платника податку податкової накладної (в зв'язку із відмовою контрагента надати її) у разі формування податкового кредиту на підставі інших первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За таких обставин, доводи відповідача щодо обов'язку ВАТ «Полтавський ГЗК» зазначати номенклатуру ЗП у рядку № 5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних є необґрунтованими, оскільки у позивача були наявні податкові накладні його контрагентів за спірний період.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 28.01.2013 р. № 0000071600/18 та № 0000091600/19, вимоги щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 р. у справі № 816/605/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко