Ухвала суду № 38878735, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/66115/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Назарчука Р.В.

відповідача: Мосунова Ю.А., Адамчук К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 2а-15961/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «Віпос» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Автомобільна група «Віпос») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 року в задоволенні позову ПАТ «Автомобільна група «Віпос» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Автомобільна група «Віпос» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також, від ПАТ «Автомобільна група «Віпос» надійшли письмові пояснення до касаційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПАТ «Автомобільна група «Віпос» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Автомобільна група «Віпос» з питань дотримання чинного валютного законодавства України при здійснені операцій по Контракту від 28.10.10№ 2010-215 за період з 01.01.2012 року по 20.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.06.2012 року № 665/2260/24581332.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме - ненадходження товару на загальну суму 551344 дол. США та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», неподання до ДПІ у Шевченківському районі декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2011, 01.01.2012 та 01.04.2012 роки.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 року № 0004862260, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: « 21081000» у розмірі 3 418 631,00 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суду вважає такі висновки судів передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 4ст. Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2010 року між ПАТ «Автомобільна група «Віпос» (Покупець) та компанією «Мейдже Шеврове, ЛТД» (США) (Продавець) було укладено контракт №2010-215 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продавати (поставляти) на умовах, визначені даним Контрактом, а Покупець приймати у власність та оплачувати ціну автомобілів американського виробництва корпорації GM (США) марок КАДИЛЛАК, ШЕВРОЛЕ, ХАММЕР, різних моделей та модифікацій у відповідності до Специфікацій, замовлень або рахунків, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Загальна вартість контракту складає 5 000 000,00 доларів США. Оплата за товар здійснюється на основі попередньої оплати.

На виконання умов Контракту позивачем було сплачено 551 344,00 долари США (банківські виписки від 24.01.2011 року на суму 30 000,00 доларів США та від 12.04.2011 року на суму 521 344,00 долари США).

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином повно та всебічно досліджено реальність здійснення господарських операцій та матеріали справи, зокрема - рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01.03.2012 року у справі № 241а/2011 за позовом ПАТ «Автомобільна група «Віпос» до «Мейджа Шевроле, ЛТД» про розірвання Контракту та стягнення суми передоплати у розмірі 551 344, 00 доларів США.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної цільності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та штих видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном. Арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було враховано, та не прийнято до уваги обставини встановлені Міжнародним комерційним арбітражем у вищевказаній справі.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було в повному обсязі досліджено правочини між позивачем та компанією «Мейдже Шеврове, ЛТД» (США), не було досліджено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, надходження товару, вантажно-митні декларації, тощо.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не було з'ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо спірних автомобілів, і не з'ясовано наслідки кримінального провадження порушеного щодо ТОВ «Автомобільна група «Каділлак, Шевроле» за цих підстав.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суду приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Однак, на думку колегії суду, суди першої та апеляційної інстанції не дослідили та не встановили всі обставини справи.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «Віпос» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов