Ухвала суду № 38878697, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Київ К/9991/14240/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012

у справі № 2а-11625/10/2670

за позовом ДПІ

до державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" (далі - Підприємство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому просила стягнути з Підприємства 527 476,30 грн. штрафу, застосованого до відповідача за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2009 № 0010962304.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що назване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було скасовано в судовому порядку.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення податковою інспекцією перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2006 по 10.08.2009, оформленої актом від 02.09.2009 № 2318/23/33631089,

відповідача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 527 476,30 грн. за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2009 № 0010962304.

Зазначений акт індивідуальної дії було скасовано за наслідками його оскарження Підприємством в судовому порядку згідно з постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 2а-12066/10/2670 (яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011).

Наведений факт було цілком об'єктивно розцінено судами як такий, що виключає можливість стягнення з відповідача оспорюваної за цим позовом суми штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами.

Штрафні санкції, визначені підпунктами 6.2, 6.5, застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями).

В силу вимог статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення вимог названого Закону є рішення податкового органу про накладення відповідних штрафних санкцій.

У справі, що переглядається, рішення ДПІ, згідно з яким до Підприємства застосовано оспорюваний штраф, скасовано в судовому порядку, що спростовує твердження податкової інспекції про існування у відповідача обов'язку зі сплати цього штрафу до бюджету.

З урахуванням викладеного суди правомірно відмовили у задоволенні даного позову.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-11625/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько