Ухвала суду № 38878691, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/56996/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року

у справі № 2а-8721/10/0670

за позовом Державного підприємства «Білокоровицьке лісове господарство»

до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року, позов Державного підприємства «Білокоровицьке лісове господарство» (далі - ДП «Білокоровицьке лісове господарство»; позивач) до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Лугинська МДПІ Житомирської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000432350/0 від 02 листопада 2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0000442350/0 від 02 листопада 2010 року в частині визначення ДП «Білокоровицьке лісове господарство» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 061,00 грн. за основним платежем та 467,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0007681701/0 від 02 листопада 2010 року в частині визначення ДП «Білокоровицьке лісове господарство» суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 5 135,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкові повідомлення-рішення № 0007671701/0 від 02 листопада 2010 року та № 0000712302/0 від 02 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Лугинська МДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі судові рішення в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Білокоровицьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 12/23-01/00991798 від 22 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432350/0 від 02 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 028 213,00 грн. (759 413,00 грн. - основний платіж, 268 800,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0000442350/0 від 02 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127 280,00 грн. (59 481,00 грн. - основний платіж, 67 799,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0007681701/0 від 02 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 7 702,62 грн. (2 567,54 грн. - основний платіж, 5 135,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0007671701/0 від 02 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 106 730,73 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 106 730,73 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000712302/0 від 02 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 758,14 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неповним коригуванням валових витрат, сформованих при придбанні товарів (робіт, послуг) у четвертому кварталі 2009 року, шляхом їх зменшення на суму перевищення десятивідсоткового ліміту сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, що пов'язано із заміною автомобільних шин та акумуляторів; неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з виконання лісозаготівельних робіт, наданих фізичними особами-підприємцями, з огляду на їх непов'язаність з господарською діяльністю підприємства; помилковим визначенням сукупної балансової вартості основних засобів станом на 01 січня 2010 року в поданій декларації за перше півріччя 2010 року та розміру десятивідсоткового ліміту сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ДП «Білокоровицьке лісове господарство» підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з підстав протиправного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг, які не використовувались в господарській діяльності платника. Такими послугами орган державної податкової служи вважає плату на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» за недостатнє оснащення підприємством його електромереж засобами компенсації реактивних потужностей, яка, на думку Лугинської МДПІ Житомирської області, є штрафом за невиконання позивачем умов електропостачання.

Поміж іншого, перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням податку з доходів найманих працівників до бюджету.

Також, за результатами проведеної перевірки виявлено порушення ДП «Білокоровицьке лісове господарство» пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) з огляду на порушення порядку видачі готівкових коштів під звіт.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 3.19 розділу 3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року № 102, операції щодо заміни на дорожньому транспортному засобі шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожнього транспортного засобу.

З урахуванням викладеного, слід визнати обґрунтованою правову позицію судів, відповідно до якої вартість робіт із заміни позивачем шин та акумуляторів відноситься в повному обсязі до валових витрат поточного періоду та не включається до складу десятивідсоткового ліміту валових витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правомірність формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з придбання послуг з виконання лісозаготівельних робіт (заготівлі деревини) у фізичних осіб-підприємців підтверджується належним чином оформленими первинними та платіжними документами, а відповідачем, в свою чергу, належних та допустимих доказів на підтвердження безтоварного (фіктивного) характеру проведених операцій непов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства або здійснення спірних операцій без наміру одержати економічний ефект не надано.

Крім того, судовими інстанціями з'ясовано, що при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року в декларації з податку на прибуток позивачем допущено арифметичну помилку при визначенні сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року, яка при цьому не призвела до завищення ним валових витрат на суму в розмірі 124 506,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

За змістом пункту 3.4 розділу 3 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19, плата за недостатнє оснащення електричних мереж споживача засобами компенсації реактивних потужностей (КРП) є надбавкою до плати (тобто її складовою частиною) за споживання електроенергії, а не штрафом за невиконання позивачем умов електропостачання, як наголошує відповідач, а тому суми податку на додану вартість, сплачені в ціні такої надбавки, правомірно включено ДП «Білокоровицьке лісове господарство» до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Водночас відповідно до підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в охоплений перевіркою період позивачем виплачувались грошові кошти найманим працівникам готівкою з каси підприємства, у зв'язку з чим встановлений Законом № 889-IV для підприємства строк обов'язкової сплати податку з доходів найманих працівників не передує, а, навпаки, настає після дати нарахування та виплати такого доходу фізичним особам, що виключає підстави для визначення ДП «Білокоровицьке лісове господарство» штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0007671701/0 від 02 листопада 2010 року про нарахування позивачу пені з податку з доходів найманих працівників, то, як вказано скаржником в касаційній скарзі, податковим органом воно відкликано, а відтак відсутні підстави для надання оцінки правомірності його прийняття в межах розгляду касаційної скарги.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000712302/0 від 02 листопада 2010 року, судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що порушення позивачем вимог пункту 2.11 глави 2 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з 27 січня 2009 року по 01 жовтня 2009 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 758,14 грн. застосовано відповідачем до ДП «Білокоровицьке лісове господарство» поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.