Ухвала суду № 38878683, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К-42882/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Шевелі С.І.,

представника відповідача - Крившука Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року

у справі № 2а-5302/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітталсервіс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітталсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2010 року № 0001012310/0 та № 0001022310/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 0001012310/0 від 24 червня 2010 року та № 0001022310/0 від 24 червня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мітталсервіс» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Мітталсервіс», посилаючись на те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Ленінської МДПІ у м. Луганську її правонаступником - Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ленінська МДПІ у м. Луганську провела виїзну планову перевірку ТОВ «Мітталсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 381/23/34449968 від 26 травня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 616943,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2007 року - 285645,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 331298,00 грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54188,00 грн., у тому числі: за лютий 2008 року - 19435,00 грн., за березень 2008 року - 18883,00 грн., за липень 2008 року - 15870,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Мітталсервіс» неправомірно включило до рядка 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні податкові періоди витрати у відповідних сумах, оскільки до перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджувати понесення товариством таких витрат. Також, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Мітталсервіс» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість у відповідних сумах, оскільки до перевірки не було надано первинних документів, які б давали позивачу право на формування податкового кредиту у відповідних сумах.

24 червня 2010 року Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001012310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Мітталсервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 925414,50 грн., у тому числі: 616943,00 грн. - за основним платежем, 308471,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

24 червня 2010 року Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001022310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Мітталсервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 81282,00 грн., у тому числі: 54188,00 грн. - за основним платежем, 27094,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за відповідні податкові періоди на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, з урахуванням того, що податковим органом при складенні акту перевірки був порушений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, оскільки положення акту перевірки щодо ненадання товариством відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували правомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, суперечать положенням акту перевірки щодо порушень позивачем вимог законодавства, які були встановлені на підставі первинних бухгалтерських документів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 був затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до абзацу 2 пункту 1.3 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про ненадання товариством до перевірки первинних бухгалтерських документів, які б давали позивачу право на формування валових витрат та податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

При цьому, на 10, 25-26 аркушах акту перевірки податковим органом було вказано, що: проведеною перевіркою відображених товариством показників у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток підприємства було встановлено на підставі таких документів: журналів-ордерів по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 3711 «Розрахунки з іншими дебіторами», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та первинних документів до них; проведеною перевіркою відображених товариством показників у рядку 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» було встановлено на підставі таких документів: договорів, накладних на отримання товарів, актів виконаних послуг, оборотно-сальдових відомостей, аналітичного обліку по дебету рахунків 201 «Сировина та матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запчастини», 209 «Інші матеріали» та кредиту рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 3711 «Розрахунки з іншими дебіторами», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими накладними, накладними, актами приймання-передачі, банківськими виписками, актом про залік зустрічних однорідних вимог, актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг), рахунками (т.1 арк. справи 65-85, т.2 арк. справи 8-40).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна