Ухвала суду № 38878681, 29.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/48088/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Моторного О.А.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

у справі № 2а-12831/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва,

за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран» (далі - ТОВ «Рентакран»; позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002412310/0 від 01 жовтня 2009 року та № 0002402310/0 від 01 жовтня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рентакран» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рентакран» з питання дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.А.В.-Інжиніринг» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 197/34352633 від 18 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002402310/0 від 01 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 026 130,50 грн. (684 087,00 грн. - основний платіж, 342 043,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002412310/0 від 01 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 820 905,00 грн. (547 270,00 грн. - основний платіж, 273 635,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами про виконання робіт з підготовки майданчиків для встановлення фундаменту під баштові крани, а також робіт з тестування (діагностики), налагодження, профілактичного ремонту електрообладнання та електронних систем, укладеними з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», з підстав їх нікчемності.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на пояснення засновника, директора та головного бухгалтера контрагента ТОВ «Рентакран» ОСОБА_1 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг».

Задовольняючи позов повністю, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з ненадання відповідачем доказів визнання недійсними в судовому порядку спірних договорів або первинних документів, підписаних посадовими особами ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», припинення контрагента позивача або існування вироків суду в кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва.

При цьому, на переконання судових інстанцій, зобов'язання за договорами про виконання робіт з підготовки майданчиків для встановлення фундаменту під баштові крани, а також робіт з тестування (діагностики), налагодження, профілактичного ремонту електрообладнання та електронних систем сторонами виконано в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими актами виконаних робіт, податковими накладними та виписками з банківського рахунку позивача.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з таких підстав.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами та податковими накладними, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

Разом з тим, неналежним чином оформлені (підписані невідомою особою) первинні документи та податкові накладні не може бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт.

А відтак, з метою підтвердження правомірності формування платником податку даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів та податкових накладних, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, в даному випадку судовим інстанціям слід було звернуту особливу увагу на з'ясування обставин реальності здійснення спірних господарських операцій, зокрема, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента позивача надати обумовлені договорами роботи як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Крім того, необхідно встановити наявність у позивача ділової мети під час придбання у контрагента робіт з підготовки майданчиків для встановлення фундаменту під баштові крани, робіт з тестування (діагностики), налагодження, профілактичного ремонту електрообладнання та електронних систем, а також можливість використання ТОВ «Рентакран» результатів отриманих робіт у власній господарській діяльності.

При цьому варто з'ясувати обставини щодо порушення кримінальних справ як стосовно посадових осіб ТОВ «Рентакран», так і ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», та наявності відповідних судових рішень у них.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Моторний О.А.