Ухвала суду № 38878679, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/48295/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року

у справі № 2а-1491/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» (далі - ТОВ «Південна будівельна компанія»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (далі - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило, визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002052360/0 від 13 січня 2010 року та № 0002062360/0 від 13 січня 2010 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002052360/0 від 13 січня 2010 року та № 0002062360/0 від 13 січня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Південна будівельна компанія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Дронго плюс» за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 412/35-02/32497323 від 28 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002062360/0 від 13 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 801 700,00 грн. (2 900 850,00 грн. - основний платіж, 2 900 850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002052360/0 від 13 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 481 023,00 грн. (2 320 682,00 грн. - основний платіж, 1 160 341,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за господарськими операціями, вчиненими з ТОВ «Дронго плюс».

Вказаний висновок ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області зроблено з огляду на відсутність у постачальника позивача основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, що, на переконання відповідача, свідчить про неможливість виконання ТОВ «Дронго плюс» обумовлених підрядних робіт власними силами. В свою чергу, основним контрагентом даного товариства було Приватне підприємство «Альфа Україна», директора якого - Бердуса Миколу Олексійовичу вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2008 року у справі № 1-1064/08 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами, на підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2, платіжні доручення, виписки банку, податкові накладні, акти готовності об'єктів до експлуатації, акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів житлової групи «Зелений мис», розташованих за адресою: с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області, ліцензії, видані ТОВ «Південна будівельна компанія» та ТОВ «Дронго плюс» і дійсні на момент укладення та виконання спірного правочину.

При цьому відповідачем не заперечується, що понесені ТОВ «Південна будівельна компанія» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника, а також від притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи контрагента, який не був безпосереднім постачальником товарів (робіт, послуг), висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.