Ухвала суду № 38876849, 27.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2014 рокусправа № 811/132/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 811/132/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-ГРУП" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007582210 від 21.11.12, №0007592210 від 21.11.12.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішеннями відповідача та висновками за результатами перевірки щодо порушення позивачем порядку формування валових витрат та здійснення амортизаційних відрахувань у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Алькон Люкс", яке має ознаки фіктивності, а факт поставки товарів від якого не підтверджено, а також про те, що операції по формуванню податкового кредиту за рахунок ТОВ "Алькон Люкс" є нікчемними, оскільки такі не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ТОВ "Алькон Люкс", які підтверджені належними первинними документами, посилаючись на відсутність судових рішень про визнання недійсними укладених договорів, доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку , щодо правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту по договорах, укладених із контрагентом, оскільки первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання сторонами зобов'язань за угодами, щодо визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкових зобов'язань з ПДВ за господарською операцією, амортизаційні нарахування здійснені відповідно до норм чинного законодавства, щодо зберігання майна ОСОБА_1, зазначив, що здійснене відповідачем коригування (збільшення) податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за січень - червень 2012 року, у будь-якому випадку, не могло призвести до збільшення суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за вказані періоди, з огляду на наявність у цих податкових деклараціях залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21), що зафіксовано на стор. 38-39 акту перевірки №313/22-10/35767171 від 09.11.12 та не вплинуло на значення рядка 25 цих декларацій і не призвело до недоплати податку до бюджету.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 15.10.12 по 02.11.12 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "РТ-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, за результатами якої складено акт №313/22-10/35767171 від 09.11.12.

Перевіркою встановлені порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 141 046 грн., в т.ч. за 2010 рік в сумі 134 688 грн. (півріччя 2010 року - 50 625 грн., ІІІ квартали 2010 року - 133 438 грн., 2010 рік - 134 688 грн.), за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 4 035 грн., за півріччя 2012 року в сумі 2 323 грн. (І квартал 2012 року - 1 162 грн.); пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. "б" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 123 917 грн., в т.ч. за червень 2010 року в сумі 40 500 грн., за серпень 2010 року в сумі 82 917 грн., за січень 2012 року в сумі 83 грн., за лютий 2012 року в сумі 83 грн., за березень 2012 року в сумі 83 грн., за квітень 2012 року в сумі 83 грн., за травень 2012 року в сумі 84 грн., за червень 2012 року в сумі 84 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з посиланням на ознаки фіктивності та нікчемності правочинам укладених з ТОВ "Алькон люкс", що також призвело до порушення нарахування амортизаційних нарахувань, а також за рахунок не включення товариством до складу інших доходів та до складу ПДВ послуги по зберіганню майна фізичної особи ОСОБА_1

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р": №0007582210 від 21.11.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.135.5 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 175 298,80 грн., з яких 141 046 грн. - за основним платежем, 34 252,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. №0007592210 від 21.11.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. "б" п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 154 896,30 грн., з яких 123 917 грн. - за основним платежем, 30979,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормою абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп.138.2 ст.138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Нормою п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що включається до складу інших витрат.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 187.1. ст.. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) належно оформлених первинних документів, виданих йому продавцями товару (послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата вартості товару, сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару (послуг) є достатніми підставами для визначення витрат та податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Як встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій з постачання товарів з контрагентом - ТОВ «Алькон Люкс» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що законодавець надав платнику право здійснювати господарську діяльність на власний ризик і можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів.

Щодо взаємовідносин позивача з ОСОБА_1, судом першої інстанції установлено, що між позивачем та зазначеною особою було укладено договір зберігання майна №1-3 від 04.01.12, за умовами якого ТОВ "РТ-Груп" (зберігач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігати передане йому ОСОБА_1 (поклажодавцем) майна та повернути майно поклажодавця у схоронності. (а.с. 18-21, т.3). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього договору поклажодавець передає зберігачу майно на зберігання у момент підписання цього договору. Передача поклажодавцем зберігачеві майна на зберігання оформляється актом приймання-передачі майна на зберігання. Відповідно до п.6.2, 6.3, 6.4, 6.6 цього договору розмір винагороди зберігача за зберігання майна поклажодавця складає 6000 грн. за весь строк зберігання. Строк зберігання вираховується з 04.01.12 по 31.12.12. Зберігач не пізніше 3 днів до завершення строку зберігання майна направляє поклажодавцеві рахунок на сплату передбаченої цим договором винагороди зберігача. Передбачена цим договором винагорода зберігача сплачується поклажодавцем протягом 3 днів з моменту відправлення зберігачем відповідного рахунку поклажодавцеві. За результатами надання послуг за цим договором сторони не пізніше 10 днів після оплати за зберігання та передачі майна поклажодавцю підписують акт здачі-приймання наданих послуг, в якому вказують період надання послуг та їх вартість.

Передача майна на зберігання позивачеві оформлена актами приймання-передачі майна №1, №2, №3, №4 від 04.01.12 (а.с. 241 - 245, т.3) На час проведення перевірки договір між сторонами не виконаний, розрахунки не проведені. Акт про надання послуг складений між сторонами договору 29.12.12.(а.с. 22, т.3) Позивачем на адресу ОСОБА_1 виписано податкову накладну №28 від 29.01.12 про поставку послуг по зберіганню майна на загальну суму 6000 грн., у тому числі 1000 грн. ПДВ. (а.с. 246, т.3) Грошові зобов'язання між сторонами даного договору припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що між ними укладено договір №01-01/13 від 03.01.13. (а.с. 250, т.3)

Проте на момент проведення перевірки у позивача не виник дохід від надання послуг по зберіганню майна ОСОБА_1 та не виникли податкові зобов'язання з ПДВ за цією господарською операцією., а судом першої інстанції встановлено, та не спростовано відповідачем, що вартість наданої послуги у розмірі 5000 грн. відображена позивачем у складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, декларації з податку на прибуток за 2012 рік. Сума ПДВ у розмірі 1000 грн. віднесена ним до податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року (а.с. 17 - 22, т.2, а.с.1 - 12, 247 - 249, т.3).

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкових зобов'язань з ПДВ за господарською операцією щодо зберігання майна ОСОБА_1, як підстави для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 525 грн. та з податку на додану вартість у сумі 500 грн. у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, є необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України в частині неправомірного завищення амортизаційних відрахувань за ІV квартал 2010 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2011 року, І, ІІ квартали 2012 року та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року за рахунок завищення розміру амортизації, то такі висновки є наслідком висновків про безтоварність операцій з придбання позивачем основних засобів у ТОВ "Альков люкс" за договором №25/8 від 26.07.10., та оскільки факт поставки ТОВ "Алькон люкс" на адресу позивача основних засобів доведено, порядок нарахування амортизації визначений вказаними нормами законодавства, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності висновків відповідача неправомірного завищення амортизаційних відрахувань.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження нікчемності правочину який вчинено без наміру створення правових наслідків. Також слід зазначити, що за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а відтак, правові підстави для задоволення апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 811/132/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-ГРУП" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник