Ухвала суду № 38876848, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 804/5384/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 804/5384/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Ерлан" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000508814, № 0000498814, № 0000488814 від 20 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у квітні 2013р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000508814 від 20 грудня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92514,00 грн.; № 0000498814 від 20 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280008,00 грн.; № 0000488814 від 20 грудня 2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 128744,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з оскарженими рішеннями та висновками відповідача щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення від'ємного значення з податку на прибуток, оскільки взаємовідносини з контрагентом мали реальний характер та в наявності у товариства всі первинні документи. Обґрунтованих доводів щодо встановлених порушень, акт перевірки не містить.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки у ході розгляду справи не спростовані. Зокрема не доведено транспортування товару, а товарно-транспортні накладні містять недоліки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що за укладеним договором позивачем було придбано товар, який було в повному обсязі виконано. Позивач має всю необхідну первинну документацію щодо якої було сформовано витрати та податковий кредит.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 року та з 01.01.2012 по 31.05.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2012р. № 541/17-0/24616119.

Відповідно до висновків даного акту встановлено порушення позивачем :

1) пп.135.1.4 п 135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 з урахуванням норм пп. 14.1.54 п.14.1 ст. 14 та п.44.1 ст.44 ПК України, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011, у сумі 128744,00 грн., занижено податок на прибуток у декларації за півріччя 2012 у загальній сумі 186672,00 грн., в т.ч.: - за І квартал 2012 на суму 62610,00 грн.; за II квартал 2012 на суму 124062,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 з урахуванням норм пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 та 44.1 ст.44 ПК України завищено суми від'ємного значення з ПДВ: у липні 2011 на суму 5852,00 грн.; у серпні 2011 на суму 5852,00 грн.; у березні 2012 на суму 27104,00 грн.; у травні 2012 на суму 53706,00 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з посиланням на акт перевірки іншої ДПІ контрагента позивача та прийшли до висновку, щодо відсутності реального здійснення операцій з поставки товару, а тому первинні документи є недостовірними, на підставі яких позивач не можу формувати витрати та кредит.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: «В4» № 0000508814 від 20.12.2012, яке винесене відносно ПрАТ «Ерлан» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92514,00 грн.; форми «Р» № 0000498814 від 20.12.2012, яке винесене відносно ПрАТ «Ерлан» про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 186672,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 93336,00 грн.; форми «П» № 0000488814 від 20.12.2012, яке винесене відносно ПрАТ «Ерлан» про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 128744,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 01.07.2010р. за №212 укладено договір поставки товару (піддони).

Про фактичне виконання вказаного договору позивачем були надані у тому числі до суду первинні документи: договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, приходні ордери, платіжні доручення, специфікації (а.с. 92-193, 207-218 Т1).

Також позивач підтверджує використання придбаного товару у господарській діяльності (пакування власного товару для продажу).

Згідно п. 14.1.27 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 139.1.9 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, відповідно до п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, за приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції щодо придбання позивачем товару у ФОП ОСОБА_2 за укладеним договором.

На підтвердження реального здійснення зазначених господарських операцій, позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи.

Реальне здійснення господарських операцій за вказаним договором встановлено судом першої інстанції при дослідженні вказаних документів.

На момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість не спростовується відповідачем.

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем було придбано товар який використовується у господарській діяльності та в наявності первинна документація.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентам зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 804/5384/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Ерлан" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000508814, № 0000498814, № 0000488814 від 20 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник