Вирок № 38868351, 26.05.2014, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 434/9099/13-к

Провадження № 11кп/782/681/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Луганського Ю.М.

суддів: Усманової С.С., Романченка В.О

за участю секретаря - Калашнік О.О.

прокурора - Колесника О.В.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську

апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Луганської області Колесника О.В.

на вирок Артемівського районного суду м.Луганська від 18 березня 2014 року, яким засуджений

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Тошківка м.Первомайська Луганської області, громадянин України, не одружений, з вищою освітою, який працює комерційним директором ТОВ «Тарос ЛТД», раніше не судимий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1

за ст.286 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладені наступні обов"язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи;

3) періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міра запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишена без змін у вигляді застави.

Скасовано арешт на автомобіль «TOYOTA LC-200» д/н НОМЕР_1, який належить обвинуваченому ОСОБА_2, накладений ухвалою Ленінського районного суду м.Луганська від 02 жовтня 2013 року.

Речовий доказ по справі - автомобіль «TOYOTA LC-200» д/н НОМЕР_1 вирішено повернути власнику ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області судові витрати за проведення автотехнічної експертизи № 463/6 від 19.09.2013 року у сумі 586 гривень 80 коп., судової транспортно-трасологічної експертизи № 1496/20 від 27.09.2013 року у сумі 1 101 гривня 60 коп., експертизи технічного стану транспортного засобу № 411/6 від 27.08.2013 року у сумі 568 гривень 80 коп., а всього 2 275 гривень 20 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 11 серпня 2013 року, приблизно о 20 годині 35 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «TOYOTA LC-200» д/н НОМЕР_1, рухався по вул.Победоносная у м.Луганську, освітленій міським вуличним електроосвітленням, в напрямку від вул.2-а Краснознамьонна до вул.Азовська. В цей час пішохід - малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, переходила проїжджу частину вул.Победоносная у м.Луганську по регульованому пішохідному переходу, розташованому в районі будинку №7 та позначеному відповідними дорожніми знаками і дорожньою розміткою, рухаючись зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2

ОСОБА_2, наближаючись до вказаного пішохідного переходу, проявивши безпечність та неуважність, проігнорувавши дорожню ситуацію, маючи об'єктивну можливість завчасно зупинити свій автомобіль до пішохідного переходу, вчасно не прийняв заходи щодо зупинки транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід, де скоїв наїзд передньою правою частиною автомобіля на малолітнього пішохода ОСОБА_5

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події малолітня ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження та була госпіталізована до Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, де знаходилася на стаціонарному лікуванні в відділенні інтенсивної терапії екстрокорпоральних методів детоксикації та хірургічному відділенні з 11 серпня по 03 вересня 2013 року.

У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «TOYOTA LC-200» ОСОБА_2 вбачаються порушення вимог п.п.2.9 а), 18.1 Правил дорожнього руху України, які є умовою виникнення аварійної обстановки та знаходяться у причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2123 від 04.10.2013 року малолітня ОСОБА_5 знаходилася на стаціонарному лікуванні в лікарні з діагнозом: політравма; закрита черепно-мозкова травма; забій головного мозку 2 ст.; субарахноїдальний крововилив; мозкова кома 2 ст.; забита рана лівої скроневої області; закрита травма грудної клітини; забій обох легень; ГРДС 3 фаза; двостороння полісегментарна пневмонія, фібринозногнійний плеврит справа, двосторонній гнійний ендобронхіт, бронхообструктивний синдром, ДН 2 ст.; вторинна кардіоміопатія, ССН 2А ст.; закрита травма живота: розриви печінки, внутрішньочеревна кровотеча; гепопатія з порушенням всіх функцій печінки важкого ступеня; токсичний нефрит; панкреатопатія; токсичний парез кишечнику; постгеморагічна анемія важкого ступеня; множинні забої, садна, підшкірні гематоми м'яких тканин голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок; травматичний шок важкого ступеня; вторинний комбінований імунодепресивний стан. За ступенем тяжкості вищевказана травма живота з розривами печінки, що супроводжуються внутрішньочеревною кровотечею, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 463/6 від 19.09.2013 року у даній дорожній ситуації водію автомобіля «TOYOTA LC-200» слід було керуватися технічними вимогами п.18.1 Правил дорожнього руху України. Водій зазначеного автомобіля мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, діючи у відповідності з технічними вимогами п.18.1 Правил дорожнього руху України, тобто шляхом застосування своєчасного гальмування і зупинкою автомобіля до місця наїзду з моменту початку руху пішохода по проїжджій частині по пішохідному переходу. Дії водія автомобіля «TOYOTA LC-200» не відповідали вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок у зв"язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 рік, якщо він виконає покладені на нього судом обов'язки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати на проведення автотехнічної експертизи № 463/6 від 19.09.20013 року у сумі 586 гривень 80 коп., судової транспортно-трасологічної експертизи № 1496/20 від 27.09.2013 року у сумі 1 101 гривня 60 коп., експертизи технічного стану транспортного засобу № 411/6 від 27.08.2013 року у сумі 586 гривень 80 коп., а всього 2 275 гривень 20 коп.

Не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності провини та кваліфікацію дій ОСОБА_2 вважає, що суд, звільняючи обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, невірно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Крім того, відповідно до ст.77 КК України, суд у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням може призначити підсудному одне чи кілька додаткових покарань. Призначення додаткового покарання повинно бути судом мотивоване.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст.77 КК України може призначити додаткові покарання, які підлягають реальному і самостійному виконанню, про що суд повинен зазначити у резолютивній частині вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України. При постановленні вироку судом обвинуваченому призначено покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, та на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, при цьому не зазначено, від якого покарання (основного чи додаткового) його звільнено з випробуванням.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Разом з тим, під час постановлення вироку суд у резолютивній частині, при прийнятті рішення про відшкодування процесуальних витрат, стягнув витрати на проведення автотехнічної, судової транспортно-трасологічної та експертизи технічного стану транспортного засобу на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області, а не на користь держави, чим неправильно застосував вимоги кримінального процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах викладенних у вироку, повністю доказана сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст.286 ч.2 КК України.

Доказанність вини і правильність кваліфікації дій не заперечується і в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установленних у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст.77 КК України, суд у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням може призначити підсудному одне чи кілька додаткових покарань.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року з наступними змінами „Про практику призначення судами кримінального покарання", судам необхідно мати на увазі, що ч.1 ст.75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, тобто лише щодо основного покарання. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Разом с тим, суд першої інстанції, в порушення вимог ч.1 ст.75 КК України, звільнив ОСОБА_2 від відбування як основного так і додаткового покарання з іспитовим строком.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.4 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанціїї вимог ч.1 ст.75 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання, що є підставою для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку.

З урахуванням наведенного, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з іспитовим строком на підставі ст.ст.75, 77 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Разом з тим, в порушення вимог зазначеної правової норми, процесуальні витрати на залучення експертів суд стягнув з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області, а не на користь держави, чим неправильно застосував вимоги кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Луганської області Колесника О.В. задовольнити.

Вирок Артемівського районного суду м.Луганська від 18 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 за ст.286 ч.2 КК України скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_2 за ст.286 ч.2 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов"язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи;

3) періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи № 463/6 від 19.09.2013 року у сумі 586 гривень 80 коп., судової транспортно-трасологічної експертизи № 1496/20 від 27.09.2013 року у сумі 1 101 гривня 60 коп., експертизи технічного стану транспортного засобу № 411/6 від 27.08.2013 року у сумі 568 гривень 80 коп., а всього 2 275 гривень 20 коп.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

На вирок можуть бути подані касаційні скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий -

Судді: