Рішення № 38861057, 26.05.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Скворцова В.Г.

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 2-942/12

Провадження № 22ц/782/1372/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.

при секретарі : Борзило О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 28 лютого 2014 року

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ту обставину, що 6 травня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNH4KS30522345 від 6.05.2006 року, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 4958, 76 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 6.05.2008 року. Відповідно до договору відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснювати погашення кредиту шляхом внесення щомісячних періодичних платежів кожного місяця. Відповідач порушував умови кредитного договору та не здійснював своєчасне погашення кредиту і сплату відсотків за користування кредитними коштами. В результаті чого заборгованість по сплаті кредиту складає 62286 гривні 15 копійок. Також у позові позивач посилається на ст. 259 ЦК України та п. 5.5 умов надання кредиту фізичним особам: якими передбачено, що договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором в тривалістю 5 років. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 62286 (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 15 копійок та судові витрати.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Луганськ, і/код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р № 29092829003111 заборгованість по кредиту в сумі 62286,15 грн. (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість грн. 15 коп.) за кредитним договором № DNH4KS30522345 від 6.05.2006 року, стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Луганськ, і/код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р № 64993919400001 повернення судового збору в сумі 622,86 (шістсот двадцять дві) грн. 86 коп.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що з зазначеним рішенням Слов'яносербського районного суду Луганської області від 28 лютого 2014 року не можна погодитись, оскільки при його ухваленні, суд послався як на встановлені обставини, які не були доведені; зробив висновки, які не відповідають обставинам справи; порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, все це призвело до прийняття неправомірного рішення, а тому апелянт просить скасувати рішення місцевого суду та припинити провадження по справі.

Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу без участі сторін, які повідомлені про час і місце розгляду справи, у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору № DNH4KS30522345 від 6.05.2006 року, відповідач отримав у позивача кредит в розмірі 4958, 76 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік. За умовами договору ОСОБА_2 повинен був здійснювати погашення кредиту шляхом внесення щомісячних періодичних платежів кожного місяця, з кінцевим поверненням кредиту 6.05.2008 року.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не надав ніяких доказів про те що це не він брав кредит. Про те, що у нього були викрадені копії паспорта та ідентифікаційного номера до правоохоронних органів відповідач не звертався. Відповідач неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення проти нього злочину, однак, правоохоронними органами були винесені постанови про закриття 13.11.12 року про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України та від 29.09.2013 року на підставі п.2 ст. 284 КПК України, відповідачем ці постанови не оскаржувалися.

Позивачем були надані оригінали документів для оформлення кредиту (а саме довідка з місця роботи про доходи, оцінка фінансового стану позичальника протокол перевірки інформації про позичальника, заява позичальника, акт прийому - передачі товару згідно кредитного договору, а саме телевізора вартістю 3999 грн.).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до норм чинного законодавства договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором тривалістю 5 років, (п.5.5).

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. Оскільки відповідач не виконав свої обов'язки за кредитним договором, то з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість, яка складається з: - 4958,76 грн. - заборгованість за кредитом; - 20852 грн. 91 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 33032,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: - 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); - 2942,20 грн. - штраф (процентна складова), а всього 62286,15 грн. (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість грн. 15 коп.) та судові витрати.

Судова колегія апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції відповідно до наступного:.

В судовому засіданні встановлено, що в заяві позичальник ОСОБА_2 поставив підпис під текстом про те, що ознайомлена і згодна з умовами надання споживчого кредиту «растрочка Стандарт», який і передбачав п'ятирічний строк позовної давності.

Відповідно до цього сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості за кредитом до 5 років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

Тому посилання апелянта про застосування строків позивної давності є безпідставним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язань визначено моментом пред'явлення вимог, кредитор має право вимагати їх виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст.. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Ст.. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки за приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 1 частини 2 статті 258 ЦК України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до вище зазначеного та розрахунку заборгованості за договором наданого позивачем а.с. 2,3 судова колегія вважає за потрібне стягнути пеню у розмірі 4900 грн.

Крім того, колегія суддів також не погоджується з вимогою позову щодо стягнення з відповідача штрафу (процентна складова) у сумі 2942,20 грн. у зв'язку з тим, що позивачем цей штраф визначений із суми заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по сплаті відсотків та суми пені за прострочення виконання умов договору.

Як вбачається з положень ст.. 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, які обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, при цьому можливість нарахування одного виду неустойки на інший вид є недопустимим.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість за тілом кредиту складає 4958,76 грн., заборгованість по сплаті відсотків становить 20852,91 грн., а тому сума штрафу повинна бути нарахована саме з цих сум ( без урахування пені) та складати 1290 грн. 58 коп.

Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що стягненню підлягає :

- заборгованість за кредитом - 4958 грн. 76 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 20852 грн. 91 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 4900 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1290 грн. 58 коп.., а всього підлягає стягненню 32502 грн. 25 коп..

При подачі позову, ціна якого складала 69578 грн. 83 коп., позивачем було сплачено 695 грн. 79 коп. судового збору.

Позов підлягає частковому задоволенню - на суму 32502 грн. 25 коп..

Отже , відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору можуть бути стягнені пропорційно сумі задоволеного позову, але не менше мінімального розміру судового збору.

На основі вище зазначеного судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено норми матеріального та процесуального права, а відповідно до ст. 309 ЦПК України зазначене є підставою для зміни рішення суду в частині розміру стягнутих сум.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 28 лютого 2014 року - скасувати.

По справі постановити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Луганськ, і/код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р № 29092829003111 станом на 23 листопада 2012 року - заборгованість за кредитом - 4958 грн. 76 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 20852 грн. 91 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 4900 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1290 грн. 58 коп., а всього заборгованість по кредиту в сумі 32502 грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Луганськ, і/код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р № 64993919400001 повернення судового збору в сумі 325 грн.02 коп.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :