Постанова № 38861378, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1664/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Бунт В.О.,

від відповідача Геращенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31 липня 2013 року № 100250000/2013/500115/2, від 06 серпня 2013 року № 100250000/2013/500128/2, від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500146/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» та юридичною особою «INVERSO LLT» було укладено контракт (зовнішньоекономічний договір) № 482, згідно умов якого юридична особа «INVERSO LLT» ( продавець) продає, а позивач (покупець) купує товар в асортименті, кількості, за цінами, у відповідності до інвойсів.

На виконання умов вище вказаного контракту в липні-серпні 2013 року була здійснена поставка товару (свіжомороженої скумбрії), на умовах FCA Клайпеда, Литва, згідно Incoterms, 2010.

31 липня 2013 року, 06 серпня 2013 року та 13 серпня 2013 року позивачем в порядку електронного декларування було подано до Київської регіональної митниці Міндоходів ВМД № 100250000/2013/031024, № 100250000/2013/031262, №100250000/2013/031599 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № 482 від 13.02.2013 року, а саме: - риби свіжомороженої морської - Скумбрія (Frozen Mackerel/Scomber Scombrus) ціла, не патрана, не піддана тепловій та кулінарній обробці, без додання харчових добавок та приправ, не консервована, упакована в 980 картонних коробів, вага нетто - 19600 кг., розмірний ряд 300-500 г., Торговельна марка: «Pescados Barandica S.A.», Виробник: Pescados Barandica S.A. Santander (Cantabria), (ES-12.09200/S-СЕ), країна виробник - Ісландія.

Одночасно, ТОВ «Фоззі-Фуд» було подано до органу доходів і зборів ряд документів, що підтверджує заявлену митну вартість ввезеного товару.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «Фоззі-Фуд» документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів виявлено наявність у них розбіжностей.

Відповідачем у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту (електронними повідомленнями) надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням декларанта);

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

За наслідками опрацювання додатково наданих ТОВ «Фоззі-Фуд» документів (міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 233344 від 25.07.2013р., № 000235 від 01.08.2013р., № 442430 від 09.08.2013р.; книжки МДП №ХС.72368509 від 26.07.2013р., № ХО.73784983 від 01.08.2013р., №ХN.72885475 від 09.08.2013р.; виписки з бухгалтерської документації від 01.01.2013р. та 22.05.2013р.; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 249 від 21.05.2013р.; довідки про транспортні витрати № 98 від 25.07.2013р., №482-31 від 01.08.2013р, № 482-32 від 09.08.2013р.; інвойси 1305-21/13 від 23.07.2013р., 1305-21/14 від 30.07.2013р., 1305-21/15 від 06.08.2013р.; пакувальні лити від 23.07.2013р., 30.07.2013р., 06.08.2013р.; зовнішньоекономічний договір № 482 від 13.02.2013р.; рахунок-фактура про надання ТЕП № 264 від 09.08.2013р.; договори про перевезення (надання ТЕП) ЛОГ-09, ЛОГ-19 від 05.03.2013р., 13.06.2013р.; сертифікати якості, документи про підтвердження місця знаходження, ветеринарні свідоцтва; акти про перевантаження № BS-629 від 23.07.2013р., № BS-643 від 01.08.2013р.; виписки по особовому рахунку від 03.04.2013р., 21.05.2013р.; комерційна пропозиція від 20.06.2013р.; лист від 13.06.2013р.; прайс-лист від 20.06.2013р.; копії митних декларацій країни відправлення 13LTLU900013727B88 від 01.08.2013р., 13LTLU900013764F20 від 09.08.2013р.) на вимогу митного органу, останній прийшов до висновку про відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, оскільки документи були надані не в повному обсязі (листи позивача вих. № 661 від 31.07.2013р., вих. №773 від 06.08.2013р., вих. № 702 від 13.08.2013р.).

У зв'язку з цим Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31 липня 2013 року №100250000/2013/30454 від 06 серпня 2013 року № 100250000/2013/30468, від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/30492.

Підставою для відмови у митному оформленні були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 31 липня 2013 року № 100250000/2013/500115/2, від 06 серпня 2013 року № 100250000/2013/500128/2, від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500146/2.

Зокрема, відповідно до вказаних рішень митна вартість визначена 2,6800 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів товарів від 31 липня 2013 року № 100250000/2013/500115/2, від 06 серпня 2013 року № 100250000/2013/500128/2, від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500146/2 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідача винесені останнім в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачених законодавством.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, митну вартість було визначено за шостим (резервним) методом.

Як вбачається з пояснювальної записки оскаржуваних рішень митного органу, підставою не застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) стало те, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товару, що ввозився. Заявником не подано всі витребовувані документи.

Із заперечень, поданих відповідачем, вбачається, що виявлені митним органом розбіжності полягають в наступному:

- серед документів, які були подані разом з митними деклараціями, відсутні документи на підтвердження такої складової митної вартості як витрати на маркування;

- копія митної декларація країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення в порушення п. 7 контракту;

- у наданих інвойсах вказано інші умови оплати, ніж ті, що передбачені контрактом (п. 8.1 контракту).

Наведені твердження відповідача спростовуються наступним.

Щодо відсутності документів, які підтверджують таку складову митної вартості як витрати на маркування, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.1 зовнішньоекномічного контракту від 13.02.2013 року № 482 між «Фоззі-Фуд» та INVERSO LLT, ціна ціна товару включає в себе вартість товару, тари, термоупаковки, маркування, навантаження, витрат на митне оформлення товару в країні продавця.

Таким чином, вартість маркування включається у вартість товару, а тому посилання митного органу на ненадання окремих документів щодо визначення витрат на маркування є необґрунтованим та безпідставним.

Перевіряючи посилання відповідача на ту обставину, що копія митної декларації країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення, що порушує п. 7 контракту № 482 від 13.02.2013р., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, експортна декларація країни відправлення не відноситься до переліку обов'язкових документів, визначених в ч.2 ст.53 МК України, що подаються для митного оформлення товару.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, експортна митна декларація може надаватися на додаткову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст.53 МК України лише в разі її наявності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу копію митної декларації країни відправлення в якій:

- зазначається номер;

- в гр. 2 вказується відправник (експортер)

- в гр.18 вказані номер транспортних засобів, які перевозили товар;

- в гр.35 - вага товару;

- в гр.38 - ціна товару;

- в гр.44 вказані супровідні документи - номер інвойсу, ЦМР, сертифікатів.

Дані, які вказані в експортних деклараціях країни відправлення співпадають із даними, задекларованими позивачем та підтверджуються поданими документами. Подані експортні декларації країни відправлення відповідач мав можливість ідентифікувати з оцінюваними товарами через номер інвойсу.

Згідно з п.7.1. контракту передбачено, що продавець повинен передати покупцю разом з іншими документами копію митної декларації продавця.

Колегія суддів звертає увагу, що невиконання зазначеної умови сторонами зовнішньоекномічного контракту не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товару, а стосується договірних зобов'язань сторін договору.

Крім того, неможливість подання фізичної (паперової) копії митної декларації позивач пояснює тією обставиною, що з 1 липня 2009 року усі митні декларації в Європейському союзі оформляються тільки в електронній формі.

Європейська Комісія в своєму листі до Державної митної служби України (Брюссель, 27 березня 2008, TAXUD.B.5/JZ/sk D(2008) 1704) зазначила, що: «Європейська Комісія наразі представляє комп'ютеризовану систему контролю за експортом - Система контролю експорту (СКЕ, the Export Control System - ECS), як крок уперед до повної комп'ютеризації митних процедур». Як результат, з 1 липня 2009 року «тільки електронна митна декларація буде дозволена для експорту з ЄС до третіх країн, разом з тим декларації в паперовому форматі зникнуть».

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що на вимогу відповідача позивачем було надано всі витребовувані документи.

Перевіряючи наявність розбіжностей в умовах оплати, які вказані в інвойсі з тими, які передбачені в п. 8.1 контракту № 482 від 13.02.2013р., на які посилається відповідач, колегія суддів виходить з такого.

Згідно п.8.1. зовнішньоекномічного контракту №482 від 13.02.2013р., з врахування внесених змін, оплата за поставлений товар здійснюється на рахунок продавця протягом 45 календарних днів з моменту виписки інвойсу та за умови надання продавцем повного комплекту документів, вказаних в розділі 7 контракту.

Відповідно до п.1.1. контракту №482 від 13.02.2013р. продавець продає, а покупець купує товар, в асортиментів, кількості, ціні відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту.

В поданих до митного оформлення інвойсах зазначено в графі «Terms of payment - 30 days» (оплата протягом 30 днів), а нижче міститься посилання на контракт №482 від 13.02.2013р. Таким чином, в інвойсі вказано більш скорочений строк оплати товару (30 днів після отримання), ніж передбачений контрактом (45 днів після отримання).

Умови оплати вказані в інвойсі є умовами оплати конкретної партії товару, оскільки інвойсі є невід'ємною частиною контракту. Крім того, умови оплати вказані в інвойсі не суперечать умовам контракту, оскільки в обох випадках передбачена оплата після отримання товару. Вказані строки не впливають на зміну митної вартості товару.

Таким чином, виявлені митним органом розбіжності в документах, поданих декларантом разом з митними деклараціями спростовуються матеріалами справи, а посилання відповідача на існування таких розбіжностей є помилковим.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не вбачається.

Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України (далі по тексту - МК) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, та які були подані декларантом.

При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості та не надав доказів, які б обґрунтовували наявність підстав для застосування митної вартості, що була скоригована відповідачем.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішень Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 31 липня 2013 року № 100250000/2013/500115/2, від 06 серпня 2013 року № 100250000/2013/500128/2, від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500146/2, а тому вимога про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 31 липня 2013 року № 100250000/2013/500115/2, від 06 серпня 2013 року № 100250000/2013/500128/2, від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500146/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5,) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1096,20 грн. (одна тисяча дев'яносто шість грн. 20 коп).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 26.05.2014 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.