Ухвала суду № 38861373, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1418/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Покровська О.Ю.,

від відповідача: Кучіна В.Ю., Лех Н.І., Саакян Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання нечинним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просив визнати нечинним та скасувати розпорядження відповідача від 26 грудня 2013 року № 4742 «Про тимчасове зупинення дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Рада».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача було проведено перевірку позивача стосовно дотримання товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» вимог законодавства про фінансові послуги.

Результати перевірки відображено в акті від 11 жовтня 2013 року № 1120/13-10/13/8, в якому встановлено порушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги, а саме п. 5.2 розділу V Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням відповідача від 27 листопада 2012 року № 2422, відповідно до якого, керівник та посадові особи об'єкта нагляду при проведенні перевірки зобов'язані, зокрема, своєчасно надавати інспекційній групі документи для проведення перевірки, а також повну та достовірну інформацію щодо діяльності об'єкта нагляду у сфері надання ним фінансових послуг.

У зв'язку з цим 29 жовтня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження № 3908 «Про застосування заходу впливу до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рада», яким позивача зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити відповідача про виконання вимог цього розпорядження з наданням підтверджуючих документів у строк до 05 листопада 2013 року.

08 листопада 2013 року за результатами перевірки виконання позивачем вимог розпорядження № 3908 «Про застосування заходу впливу до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» відповідачем складено акт № 1238/13-10/13/7 про правопорушення позивачем законодавства про фінансові послуги, в якому встановлено невиконання страховою компанією вимог вказаного розпорядження відповідача, чим порушено вимоги п. 12 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», абзацу 2 п. 13, пп. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, п. 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319.

На підставі зазначеного акта перевірки 26 грудня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження № 4741 «Про застосування заходу впливу до товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Рада», згідно з яким від позивача вимагалося усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 13.01.2014 року.

Крім того, 26 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване розпорядження № 4742, яким зупинено дію ліцензій товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» на право здійснення діяльності із надання фінансових послуг, а саме: - страхування від нещасних випадків; - медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); - страхування залізничного транспорту; - страхування наземного транспорту (крім залізничного); - страхування повітряного транспорту; - страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); - страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); - страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; - страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); - страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); - страхування фінансових ризиків; - страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; - страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу); - страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); - особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); - особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; - авіаційне страхування цивільної авіації.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що його прийнято у зв'язку з невиконанням позивачем розпорядження № 3908. Тобто, позивач має невиконаний захід впливу у вигляді вказаного розпорядження, що є порушенням норм законодавства про фінансові послуги, зокрема п. 12 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Розпорядження № 3908 позивачем оскаржено у судовому порядку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 826/18471/13-а, яка не набрала законної сили, оскільки на час розгляду даної справи оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Вважаючи розпорядження відповідача 26 грудня 2013 року № 4742 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі ухилення від виконання розпорядження відповідачем може бути застосовано захід впливу у вигляді штрафу, а тому застосування заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту розпорядження відповідача від 26 грудня 2013 року № 4742 вбачається, що його прийнято у зв'язку з невиконанням позивачем розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3908.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року N 2664-III (далі по тексту - Закон N 2664-III).

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 28 Закону N 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Відповідно до абз. 2 п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070 рішення Нацкомфінпослуг, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Згідно з пп. 41 п. 4 вказаного Положення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Відповідно до п. 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання особами. У разі невиконання особами рішень про застосування заходів впливу Нацкомфінпослуг вживає заходів щодо виконання рішень у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону N 2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Види заходів впливу встановлює ст. 40 Закону N 2664-III, відповідно до вимог якої Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

У разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону, Уповноважений орган не застосовує заходи впливу за таке порушення.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону N 2664-III уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення Уповноваженого органу про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваним розпорядженням відповідача від 26 грудня 2013 року № 4742 «Про тимчасове зупинення дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» до позивача застосовано санкції за невиконання розпорядження Уповноваженого органу про усунення порушення щодо надання фінансових послуг у зв'язку з невиконанням вимоги комісії про надання документів.

Санкція за таке порушення визначена п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону N 2664-III - накладення штрафу.

Колегія суддів зазначає, що наведена правова норма є спеціальною по відношенню до інших положень законодавства, що визначають права та обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у сфері застосування вказаним органом заходів впливу, оскільки визначає конкретну санкцію за визначене порушення.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що посилання апеляційної скарги позивача на п. 4 ст. 37 Закону України «Про страхування», відповідно до вимог якої Уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Таким чином, накладені на позивача спірним розпорядженням санкції у вигляді зупинення дії ліцензії колегія суддів вважає неспівмірними з вчиненим правопорушенням.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 26.05.2014 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.