Ухвала суду № 38843034, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/39951/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі 2а-1963/11/1270

за позовом Приватного підприємства «ПКФ Атлант 2005»

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ПКФ Атлант 2005» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Лисичанську було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства ; за результатами перевірки був складений акт № 38/23-33537817 від 22.10.2010.

Проведеною перевіркою, встановлено порушення позивачем п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією у у м. Лисичанську 03.11.2010 прийнято повідомлення-рішення - № 0000852301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 304393 грн. 50 коп.; № 0000862301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 238155 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в перевірений податковим органом мав правові відносини з ТОВ «Азуріт-ЄК» та ПП «КФ «Парадігма».

В матеріалах справи наявний договір № 0207 від 2 липня 2007 року, укладений між позивачем та ТОВ «Азуріт-ЄК» про виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

В свою чергу, факт надання послуг підтверджується підписаними платіжними дорученнями, актами приймання-передачі векселів, актами пред'явлення векселів до платежу.

У 4 кварталі 2009 року позивачем до складу валових витрат була включена вартість отриманих від ПП «КФ «Парадігма» товарно-матеріальних цінностей на суму 27953 грн. 10 коп.

В справі наявні видаткова накладна № РН-10-11-09-02 від 10.11.2009 року про поставку ПП «КФ «Парадігма» позивачу виробів вогнеупорних шамотних та войлоку та податкова накладна № НН-10-11-09-03 від 10.112009 року на загальну суму 33543 грн. 72 коп., з якої ПДВ 5590 грн. 62 коп., а також докази оплати поставлених матеріалів.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що під час укладання угод ПП «КФ «Парадігма» було за даними реєстру ДПА України зареєстроване як платник ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що податкова та видаткова накладна були підписані засновником та директором ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_3 асудженим за частиною 1 та 3 статті 358, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, за створення суб'єкта господарювання з метою прикриття незаконної діяльності та надання статуту й свідоцтв про реєстрацію невстановленій особі.

Колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки в вироку ОСОБА_3 відсутнє посилання на те, що за період існування ПП «КФ «Парадігма» видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, а тому немає підстав вважати що правочини між позивачем та ПП «КФ «Парадігма» не мали реального характеру.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі 2а-1963/11/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі 2а-1963/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак