Ухвала суду № 38841239, 09.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2014 року

справа № 1170/2а-4412/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №1170/2а-4412/12

за позовом

Приватного підприємства «ІБІЦА»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ІБІЦА» (далі по тексту – позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382360 від 06 березня 2012 року. (а.с.3-6)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року відкрито провадження у справі №1170/2а-4412/12. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 23 лютого 2012 року №47/23-6/37059091, є необґрунтованими, а прийняте 06 березня 2012 року на їх підставі податкове повідомлення-рішення №0000382360 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №1170/2а-4412/12 адміністративного позов задоволено. (суддя – Хилько Л.І.) (а.с.178-180)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач – Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №1170/2а-4412/12 та відмовити в задоволенні позову. (а.с.183-185)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, 21 лютого 2012 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Ібіца» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Каїр» за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, результати якої оформлено актом №47/23-6/37059091 від 23 лютого 2012 року.

Висновками зазначеного акту, зокрема, встановлено наступні порушення позивача:

1) відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 р. щодо придбання ПП «ІБІЦА» товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ПП «КАЇР» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини;

2) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 р. всього в розмірі 38725 грн., у тому числі: за вересень 2011 р. в сумі 38725 грн.

06 березня 2012 року відповідачем, на підставі акту перевірки №47/23-6/37059091 від 23 лютого 2012 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в розмірі 38725 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19363 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує, що взаємовідносини між ПП «Каїр» та ПП «Ібіца» не спричиняють реального настання правових наслідків. Господарські операції за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ПП «Каїр» товарів (робіт, послуг) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Згідно матеріалів справи, між ПП «КАЇР» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки. Позивачем включено до податкового кредиту за період з 01 вересня 2011 року по 30 року 2011 року суму ПДВ у розмірі 38725,00 грн. на підставі податкових виписаних ПП «Каїр» накладних.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та ПП «Каїр» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 12 березня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №1170/2а-4412/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 14 квітня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна