Постанова № 38835526, 22.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Житомир справа № 806/599/14

категорія 7.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

за участі секретарів Коваля О.В., Талько А.М.,

за участі представника позивача Семенець Н.І.,

за участі представника відповідача Білого В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до державної екологічної інспекції у Житомирській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Житомирській області Локазюка Я.П., державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Житомирській області Забели О.К. про визнання дій протиправними та скасування припису,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з адміністративним позовом до державної екологічної інспекції у Житомирській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Житомирській області Локазюка Я.П., державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Житомирській області Забели О.К., у якому просило визнати протиправними дії інспекторів та скасувати припис державної екологічної інспекції у Житомирській області № 14/3 від 22 січня 2014 р. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідачем порушено встановлений законодавством порядок проведення перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, при проведенні перевірки відповідачем не досліджені повністю фактичні обставини, до акту перевірки включена інформація, яка не підтверджена документально, таким чином акт перевірки складений з порушенням вимог чинного законодавства, через що позивач вважає протиправними вимоги, викладені у приписі від 22 січня 2014 р. № 14/3 щодо постійного здійснення утворення та розміщення відходів лише за наявності дозволу та встановлених лімітів на утворення і розміщення відходів або декларації про відходи; та визначення та погодження складу і властивостей відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи правомірність висновків акту та припису.

Відповідачі державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Житомирській області Локазюк Я.П. та Забела О.К. до суду не прибули. В судовому засіданні 11 березня 2014 р. заперечили проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Встановлено, що у період з 09 січня 2014 р. по 17 січня 2014 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Житомирській області Локазюком Я.П. та Забелою О.К. проведено позапланову перевірку Житомирської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт (а.с. 22-29).

Перевіркою встановлено, що утворення та розміщення відходів здійснюється за відсутності дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів; не визначено та не погоджено склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, що, на думку відповідача, є порушенням статей 17, 32, 33 Закону України "Про відходи" та постанови Кабінету Міністрів № 1218 від 03 серпня 2008 р.

Не погодившись із висновками акту перевірки, 20 січня 2014р. за вих. № Р1-04-02-0-9/226 позивачем на адресу відповідача направлені заперечення (а.с. 30).

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем 22 січня 2014 р. винесено припис № 14/3, яким позивачу приписано:

пункт 1 - утворення та розміщення відходів здійснювати лише за наявності дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів або декларації про відходи;

пункт 2- визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища. (а.с. 31)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства врегульований Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а також розробленим на підставі даного закону Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15 січня 2009 р. за N 18/16034.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Згідно із частиною 3 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки було звернення комісії з питань екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів Громадської ради при Житомирській ОДА № 5 від 28 жовтня 2013 р., погоджене ДЕІ № 2/3-3451 від 20 листопада 2013 р., однак, відповідачем всупереч приписам статті 6 Закону не було ознайомлено позивача із підставою проведення позапланової перевірки та не надано йому копії даного документа.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Приписами пункту 4.5 4.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства визначено, що перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

Згідно із підпунктом 1 пункту 4.8 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, державні інспектори зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний контроль у межах повноважень, передбачених законом.

Із направлення на проведення позапланової перевірки № 2 (а.с.21) видно, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства проводиться щодо АТ "Райффайзен Банк Аваль", із зазначенням адреси: Житомирська область.

Як встановлено судом, місцезнаходженням публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909) є місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 14-20)

Відповідно до Положення про Житомирську обласну дирекцію ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", затвердженого рішенням Спостережної Ради № СР-8/2а від 06.08.2012р. (а.с. 12-13), Житомирська обласна дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом банку з місцезнаходженням за адресою: місто Житомир, площа Перемоги, будинок 10 (ідентифікаційний код 14605909) та включає в себе 29 відділень, що знаходяться в місті Житомирі та районах області.

Таким чином, суд зазначає, що з направлення на проведення перевірки № 2 (а.с. 21) неможливо встановити, який конкретно відокремлений підрозділ юридичної особи підлягав перевірці.

При цьому в акті перевірки зазначено про те, що здійснена перевірка Житомирської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за адресою м. Житомир, площа Перемоги, 10, м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

В порушення частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки не містить дату його складання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що складання акту перевірки є частиною комплексу дій по проведенню перевірки, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача по проведенню перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем та складання акту перевірки, що став підставою для прийняття припису державної екологічної інспекції у Житомирській області № 14/3 від 22 січня 2014 р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису державної екологічної інспекції у Житомирській області № 14/3 від 22 січня 2014 р. (а.с. 31), суд зазначає наступне.

Так, пунктами 1-2 вказаного припису зобов'язано позивача утворення та розміщення відходів здійснювати лише за наявності дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів або декларації про відходи та визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначає Закон України "Про відходи".

Положеннями статті 1 Закону України "Про відходи" визначені наступні терміни:

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);

відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 32 Закону України "Про відходи", з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Статтею 33 Закону України "Про відходи" встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що розміщення відходів включає в себе їх зберігання та захоронення. При цьому, зберігання здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання, захоронення відходів - це остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах.

Відповідачем не наведено суду доказів, що позивач здійснює виробничу діяльність, пов'язану із утворенням та розміщенням відходів.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач не здійснює операції зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених місцях, для здійснення яких є необхідним отримання відповідного дозволу на розміщення відходів.

Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України визначені Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1218.

Пунктами 10, 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів). Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів не є обов'язковими для всіх без виключення суб'єктів господарювання, їх наданню передує обов'язок, як місцевих державних адміністрацій, так і органів Мінекоресурсів вчинити певні дії, а саме: визначити перелік підприємств, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік, та надіслати на їх адреси повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

У ході судового розгляду справи встановлено та відповідачем не заперечувалося, що позивач не отримував повідомлення від суб'єктів владних повноважень про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

Пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлено, що власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору

Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. N 1070, визначений механізм надання суб'єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах (далі - послуги).

Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів встановлено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку 1.

На підтвердження факту звільнення позивача від необхідності отримання лімітів на утворення та розміщення відходів, позивачем надано до матеріалів справи копії договорів, укладених зі спеціалізованими організаціями на вивезення побутових відходів, а саме:

1. Договір про передачу та утилізацію відходів № 290/Ж/12 від 05.09.2011 р., укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут Еко-Україна", відповідно до якого Виконавець зобов'язуються своїми силами, на свій ризик виконати за завданням Замовника операції у сфері поводження з небезпечними відходами згідно затвердженої номенклатури (додаток № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору), в тому числі утилізацію, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу на умовах цього Договору. (а.с. 40-42). Додатком № 1 до Договору № 290/Ж/12 від 05.09.2011 р. визначено номенклатуру відходів, які можуть передаватись на утилізацію, а саме: абразивний металевий пил; абразивні круги; відпрацьовані паливно-мастильні матеріали, нафтошлами; відходи фарб, емалей, лаків; відходи каменеобробних та гірничих робіт; відходи гальваношламів; відпрацьовані акумуляторні батареї з електролітом; відпрацьовані промислові фільтри; СОЖ; просмальцьоване жмуття та папір; відпрацьовані люмінесцентні лампи та прилади, що містять ртуть; забруднені полімери; ГГВ та відпрацьовані шини; інші хімічні речовини, що не відповідають специфікації та мають прострочений термін (а.с. 43).

2. Договір про передачу та утилізацію відходів № 139/Ж/14 від 03.01.2013 р., укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут Еко-Україна", відповідно до якого Виконавець зобов'язуються своїми силами, на свій ризик виконати за завданням Замовника операції у сфері поводження з небезпечними відходами згідно затвердженої номенклатури (додаток № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору), в тому числі утилізацію, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу на умовах цього Договору. (а.с. 34-36). Додатком № 1 до Договору № 290/Ж/12 від 05.09.2011 р. визначено номенклатуру відходів, які можуть передаватись на утилізацію, а саме: абразивний металевий пил; абразивні круги; відпрацьовані паливно-мастильні матеріали, нафтошлами; відходи фарб, емалей, лаків; відходи гальваношламів; відпрацьовані акумуляторні батареї з електролітом; відпрацьовані промислові фільтри; СОЖ; просмальцьоване жмуття та папір; відпрацьовані люмінесцентні лампи та прилади, що містять ртуть; забруднені полімери; ГГВ та відпрацьовані шини; відходи упаковок та контейнерів; інші хімічні речовини, що не відповідають специфікації та мають прострочений термін (а.с. 37).

Отже, позивач не здійснює ні зберігання, ні захоронення відходів, оскільки усі відходи передаються спеціалізованому підприємству на підставі укладених договорів.

В роз'ясненні Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України "Щодо справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища" лист від 16.02.2000 р. №14-6/134 зазначено, що якщо відходи не розміщуються на території їх власника (виробника), а передаються на договірних засадах іншому власнику (наприклад, спеціалізованому підприємству, як це має бути у випадку з ДІВ), то дозволи на розміщення цих відходів не встановлюються, ліміти не видаються (не заповнюється графа 10 додатка 2 до Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення і розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ від 03.08.98 р. N 1218 ( 1218-98-п ), і, відповідно, збір за розміщення відходів не справляється. Підприємствам, що мають договори (контракти) на передачу відпрацьованих люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам, дозволи на їх розміщення не видаються, ліміти на їх розміщення не встановлюються і збір за забруднення навколишнього природного середовища не справляється.

Відповідно до пунктів "в", "г" статті 17 закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Пунктом 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 р. N 342 "Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2008 р. за N 824/15515 встановлено, що первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами - підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (види діяльності за класифікатором видів економічної діяльності: 64.91 Інші види грошового посередництва, 64.91 Фінансовий лізинг, 64.99 Надання інших фінансових послуг, 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів, 66.30 Управління фондами), у позивача відсутні матеріально-сировинні баланси виробництва.

Як встановлено судом, позивач не займається діяльністю, в результаті якої утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара. Відповідачем не надано суду доказів, що у банківській діяльності позивачем використовуються пакувальні матеріали й тара.

Крім того, Житомирська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не є юридичною особою і не наділена повноваженнями визначати склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища.

Отже, суд вважає, що вимоги спірного припису є необґрунтованими та неправомірними.

Згідно із вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході розгляду справи висновки акту перевірки не підтвердилися, в діях позивача порушень вимог природоохоронного законодавства не встановлено, з огляду на неправомірність дій державної екологічної інспекції у Житомирській області при проведенні позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції, за результатами якої складено акт, суд дійшов висновку про протиправність припису від 22 січня 2014 р. №14/3, через що припис підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії інспекторів державної екологічної інспекції у Житомирській області

Визнати протиправним та скасувати припис державної екологічної інспекції у Житомирській області № 14/3 від 22 січня 2014 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 73,08 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 29 квітня 2014 р.