Рішення № 38829259, 22.05.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та представника третьої особи приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2014 року визнано недійсним іпотечний договір №072/08/1 від 18 червня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №4240.

Визнано недійсним додатки до іпотечного договору №072/08/1 від 18 червня 2008 року: №1 від 25 листопада 2008 року, №2 від 26 серпня 2008 року, №3 від 17 вересня 2008 року, №4 від 8 жовтня 2008 року.

Стягнуто солідарно із ПАТ "Імексбанк", ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ "Імексбанк" вказує, що рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, із неврахуванням ряду обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що висновки суду про те, що при укладенні договору іпотеки № 072/08/1 від 18.06.2008 року не було отримано належним чином оформленої згоди дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_3, як співвласниці належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, яке було передано в іпотеку та, що в довіреності від 30.03.2007 року не передбачено повноважень та прав ОСОБА_4 на передачу майна в іпотеку за його зобов'язаннями перед третіми особами, суперечать вимогам чинного законодавства, тексту довіреності від 30.03.2007 року та обставинам справи.

Стверджує, що ОСОБА_4 при укладенні іпотечного договору № 072/08/1 від 18.06.2008 року виступав іпотекодавцем не у власних інтересах, а в інтересах ПП "Ранг" в забезпечення виконання підприємством зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №072/08 від 18.06.2008 року, а тому такі дії не порушили вимог ч.3 ст. 238 ЦК України і зазначений правочин укладений правомірно.

Також, судом безпідставно відхилено його доводи про те, що Рівненським міським судом прийнято рішення від 9 січня 2014 року по справі № 1715/22576/12 за позовом АТ "Імексбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - частку 37/100 будівлі офісного центру та земельну ділянку площею 0,0930 га, розташованих на АДРЕСА_1, НОМЕР_1/НОМЕР_2 в м. Рівне, з якого вбачається, що судом не виявлено обставин та підстав для відмови в задоволенні позову, що свідчить про те, що іпотечний договір від 18.06.2008 року укладено правомірно.

Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, оскільки іпотечний договір укладено 18.06.2008 року, відповідно строк позовної давності за даним позовом сплинув ще 18.06.2011 року і позивач не заявив клопотання про його поновлення.

З наведених підстав ПАТ "Імексбанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Представник третьої особи приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі вказує, що рішення прийняте без належних правових підстав, з порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставним та необґрунтованим.

Вважає помилковим висновок суду про те, що ОСОБА_4 на підставі довіреності від позивача діяв у власних інтересах та без особистої згоди іншого з подружжя, оскільки позичальником по кредитному договору є юридична особа ПП "Ранг", яке несе відповідальність за кредитними зобов'язаннями, а відповідальність по зобов'язаннях за договором іпотеки №072/08/1 від 18.06.08 року несе виключно фізична особа ОСОБА_4 своїм власним майном.

Помилковим вважає і обґрунтування рішення суду щодо того, що ОСОБА_4 за довіреністю від позивача надано згоду на передачу в іпотеку спільного майна подружжя без оформлення особисто позивачем такої заяви та посвідчення її нотаріально.

Вказує, що при посвідченні договору іпотеки нотаріусом надана позивачкою довіреність була зареєстрована як особиста згода дружини ОСОБА_4 на передачу в іпотеку майна, здійснена нею і посвідчена її власним підписом в довіреності, а не як її згода посвідчена підписом ОСОБА_4 на підставі довіреності від дружини.

Покликається на те, що оскільки право власності за ОСОБА_4 на об'єкт іпотеки було визнано рішенням Рівненського міського суду від 3.12.2007року по справі №2-8281/07, яке набрало законної сили, то хоча ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і перебували у шлюбі з 4.07.1998 року, право власності на майно, яке є предметом іпотеки, знаходилось у особистій приватній власності ОСОБА_4 та згода дружини при посвідченні договору іпотеки формально нотаріусу не була потрібна.

Судом першої інстанції безпідставно та всупереч вимогам ст.257,261 ЦКУ не застосовано строк позовної давності, так як протягом 2008-2010років було здійснено 9 відчужень на користь різних юридичних та фізичних осіб частин будівлі, яка є предметом іпотеки, при цьому кожна угода посвідчувались нотаріально з отриманням згоди позивача, тому про договір іпотеки від 18.06.2008 року позивач повідомлялась неодноразово.

З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з таких підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 4.07.1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.

Рішенням Рівненського міського суду від 3 грудня 2007 року у справі 2-8281/07 за ОСОБА_4 було визнано право власності на 95/100 частки незакінченого самочинного будівництва офісного центру на АДРЕСА_1, НОМЕР_1/НОМЕР_2 в м.Рівному, виконання робіт на якому складає 15,7% від об'ємів робіт, передбачених проектом, розробленим Приватним підприємством "Фірма Атріум".

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 було зареєстровано в КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" право власності на 95/100 частки незавершеного будівництва офісного центру на АДРЕСА_1, НОМЕР_1/НОМЕР_2 в місті Рівному, з процентом готовності 19%, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17082313 від 17.12.2007р. реєстраційний №21455906, номер запису 218-3938 в книзі 20.

18 червня 2008 року АКБ "Імексбанк", правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк" та ПП "Ранг", в особі директора ОСОБА_4 укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 072/08, згідно якого кредитор надав позичальнику кредит з максимальним лімітом заборгованості до 2 000 000 грн. зі сплатою 28% річних та кінцевим терміном повернення за всіма траншами до 17 червня 2009 року.

18 червня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором укладено два іпотечних договори, а саме:

- між ОСОБА_5 та АКБ "Імексбанк", правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк", предметом якого було 5/100 ідеальної частки в праві власності на незавершене будівництво офісного центру, відсоток готовності 56, по АДРЕСА_1,НОМЕР_1/НОМЕР_2 в м.Рівне,

- іпотечний договір №072/08/1, укладений між ОСОБА_4 та АКБ "Імексбанк", правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк", відповідно до якого було передано в іпотеку частку 95/100 незавершеного будівництва офісного центру по АДРЕСА_1, НОМЕР_1/НОМЕР_2 в м. Рівне та земельну ділянку площею 0.0930 га, з кадастровим номером 5610100000:01:026:0122, що розташована в м. Рівне, АДРЕСА_1, НОМЕР_1, АДРЕСА_1 НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування офісного центру.

В період з 25 липня по 8 жовтня 2008року між ОСОБА_4 та АКБ "Імексбанк", правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк" укладено 4 додаткові угоди до вказаного іпотечного договору, якими змінено умови лише в частині збільшення суми кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору та додаткових угод до нього, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст.ст. 65 СК України 95/100 частин незавершеного будівництва офісного центру по АДРЕСА_1, НОМЕР_1/НОМЕР_2 в м. Рівне є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і останній відповідно до ст.369 ЦК України і ст. 65 СК України не мав права розпоряджатися вказаною нерухомістю без нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника - позивачки. При цьому, суд зазначив, що при укладанні оспорюваного договору порушено положення ч.3 ст.238 ЦК України, оскільки подаючи довіреність на розпорядження майном ОСОБА_3, іпотекодавець ОСОБА_4 вчинив правочин в своїх інтересах, оскільки являється засновником позичальника за кредитним договором - ПП «Ранг».

З такими висновками повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу), крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст. ст.572,575,578 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Із довіреності, наданої позивачкою вбачається, що вона уповноважила ОСОБА_4 управляти, користуватися та розпоряджатися її майном з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося: укладати всі дозволені законом угоди по управлінню та розпорядженню майном: приватизовувати (оформлювати право власності), знімати з реєстраційного обліку (виписувати), реєструвати (прописувати), укладати та підписувати попередні договори, купувати, продавати, обмінювати, заставляти (в забезпечення її зобов'язань або виступати майновим поручителем за зобов'язаннями третіх осіб) тощо.

На день укладення іпотечного договору довіреність позивачкою не скасована, недійсною у встановленому порядку не визнана.

В пункті 2.1.1 іпотечного договору №072/08/1 від 18.06.2008 року вказано, що, дружина іпотекодавця (майнового поручителя), ОСОБА_3 дала свою письмову згоду в довіреності на розпорядження всім майном, посвідченій ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 березня 2007 року за реєстром № 2589.

Таким чином, при посвідченні договору іпотеки, дана довіреність була зареєстрована нотаріусом як згода дружини на передачу майна, здійснена нею особисто і посвідчена її власним підписом в довіреності, а не як її згода, посвідчена підписом ОСОБА_4 на підставі довіреності від дружини, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність згоди позивачки на укладення договору іпотеки та про порушення положень ст.238 ЦК України є безпідставними.

В п.6.1 іпотечного договору№072/08/1 від 18.06.2008року міститься застереження, про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право останньому звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 6.2 іпотечного договору передбачено, що вказане застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Після укладання іпотечного договору, ОСОБА_4, з дозволу АКБ "Імексбанк", із належної частки 95/100 незавершеного будівництва офісного центру по АДРЕСА_1, НОМЕР_1, АДРЕСА_1 НОМЕР_2, в м. Рівне було реалізовано різним фізичним та юридичним особам 11/100 частин будівлі зазначеного офісного центру у рахунок погашення кредитної заборгованості ПП "Ранг" перед АКБ "Імексбанк", у зв'язку з чим ОСОБА_4 залишився власником 84/100 будівлі офісного центру.

Будівництво вказаного офісного центру було завершено і 26 грудня 2008 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на 84/100 будівлі офісного центру по АДРЕСА_1, НОМЕР_1/НОМЕР_2 в м. Рівне.

В подальшому із належної ОСОБА_4 частки 84/100 будівлі офісного центру було реалізовано різним фізичним та юридичним особам ще 47/100 частки будівлі офісного центру, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" №25640162 від 22.03.2010 року, реєстраційний номер 21455906.

Таким чином, ОСОБА_4 належить частка 37/100. Відчуження часток даного нерухомого майна було здійснено на підставі договорів купівлі - продажу та про задоволення вимог іпотекодержателя, які не дійсними не визнані. (а.с.19-25).

Враховуючи викладене встановлено, що сторонами іпотечного договору частково виконано його умови, в рахунок задоволення вимог іпотекодажателя відчужено 58/100 частин будівлі офісного центру.

Окрім цього, визнаючи іпотечний договір та додаткові угоди до нього недійсними, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що фізичні та юридичні особи, яким відчужено зазначене майно за договорами стали його власниками і рішення суду у даній справі впливає на їх права та обов'язки.

З огляду на це, суд першої інстанції зобов'язаний був у відповідності до ст.33 ЦПК України залучити цих осіб до участі у справі, а апеляційний суд не наділений повноваженнями на вчинення таких процесуальних дій, як залучення до участі у справі належних співвідповідачів.

Разом з тим, доводи апеляційних скарг щодо пропуску позовної давності та безпідставності позову є суперечливими між собою та взаємовиключними.

Так, заперечуючи проти позову в суді першої інстанції та, оскаржуючи постановлене рішення в справі, особи, що подали апеляційні скарги не врахували, що положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права або законного інтересу, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалося чи не оспорювалося, суд відмовляє в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

З огляду на наведене, суд першої інстанції з не достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін та не дослідив надані сторонами докази, яким дав не правильну оцінку, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки на користь ПАТ "Імексбанк" та приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 сплачений судовий збір при подачі апеляційних скарг в розмірі по 121,8грн. кожному.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та представника третьої особи приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2014 року скасувати.

ОСОБА_3 в позові до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Імексбанк" судові витрати у справі в розмірі 121(сто двадцять одну)грн.80коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 судові витрати у справі в розмірі 121(сто двадцять одну)грн.80коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Шимків С.С.