Ухвала суду № 38829262, 23.05.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Собіна І.М.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 4 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації вартості частки у праві власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Комунальне підприємство „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"; про визнання права власності та усунення перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 4 березня 2014 року первісний позов задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 1 560 гривень вартості частки у праві спільної часткової власності на колодязь (літ. В) та 540,76 гривень матеріальної шкоди.

У позові в частині відшкодування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 500 гривень моральної шкоди, завданої умисним протиправним пошкодженням майна та перешкоджанням у користуванні спільним нерухомим майном - колодязем літ. „В" відмовлено.

Стягнуто із відповідачів на користь ОСОБА_2 229, 40 гривень понесеного судового збору та 974, 40 гривень витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог.

ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні зустрічного позову до позивача про визнання права приватної власності на колодязь, що позначений на плані літ. „В" за адресою: АДРЕСА_1, та усунення перешкод, що не пов'язані з позбавленням володіння.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на невідповідність висновків суду обставинам справи й на порушення норм матеріального та процесуального права.

На її обґрунтування зазначала, що всупереч вимогам ст. 365 ЦК України суд стягнув компенсацію вартості частки на колодязь, однак не визнав за нею право приватної власності на нього. Висновки суду про відшкодування матеріальної шкоди, що полягала у вартості пошкодженого електричного кабелю ОСОБА_3 на користь позивача, суперечать обставинам справи. Вважала, що її розмір є значно завищеним, а тому підлягає зменшенню до 200 гривень.

Не враховано тієї обставини, що колодязь знаходиться на її земельній ділянці. Незважаючи на те, що колодязь належить обом сторонам на праві спільної часткової власності, у позивача відпала потреба у користуванні ним, оскільки в січні 2014 року він побудував колодязь на своїй земельній ділянці. А тому вважає правильною і обґрунтованою вимогу зустрічного позову про визнання за нею права приватної власності на колодязь.

З цих підстав просила Рівненського районного суду від 4 березня 2014 року скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким припинити право спільної часткової власності ? частки на колодязь ОСОБА_2 та визнати за нею право приватної власності на колодязь, позначений на плані літ. „В", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача грошові кошти в розмірі 200 гривень.

В решті рішення суду не оскаржувалося.

У поданих запереченнях ОСОБА_2 погодився з доводами апеляційної скарги про припинення права спільної власності на частку в колодязі, вважаючи в решті оскаржуване рішення законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи первісні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на підставі закону співвласник майна має право на виділ у натурі частки із майна або одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Також ураховано обставину заподіяння позивачу матеріальної шкоди і визначено її розмір з урахуванням вартості пошкодженого відповідачем електричного кабелю.

Щодо відмови в зустрічному позові, то підставою для такого висновку було те, що за неможливості виділити в натурі частку майна співвласнику компенсується вартість відповідної частки.

Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не заперечуються, що сторонам належить на праві приватної спільної часткової власності по ? частині житлового будинку А1 з надвірними будівлями: Б-сарай, В-колодязь, № 1 - огорожа в АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7, 8-10. 33, 34).

Колодязь знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 214336 від 01.02.2008 року (а.с. 32-32, зв.).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу володіння і користування колодязем, проходу позивача до якого перешкоджають відповідачі, якими також пошкоджено шляхом перерізання електричний кабель до водяного насоса і внаслідок чого припинено водопостачання до частини житлового будинку, що належить ОСОБА_2.

Вважаючи, що порушене суб'єктивне цивільне право підлягає захисту, в листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з вимогами про усунення йому створюваних позивачем перешкод у користуванні колодязем у спосіб встановлення строкового тривалістю 50 років безоплатного сервітуту на земельну ділянку ОСОБА_1, відшкодування з ОСОБА_3 500 гривень матеріальної та 500 гривень моральної шкоди. В лютому 2014 року ОСОБА_2 змінив первісний позов, остаточно вимагаючи стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1 560 гривень компенсації вартості частки у праві власності на колодязь, 540, 76 гривень матеріальної шкоди, 1 500 гривень моральної шкоди та судові витрати (3 000 гривень витрат на правову допомогу і 458, 80 гривень судового збору).

ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, подала зустрічний позов, де вимагала визнати за нею право власності на спірний колодязь, усунувши перешкоди, не пов'язані з позбавленням володіння.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 358, ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши до спірних відносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив справу, частково задовольнивши вимоги позивача та відмовивши відповідачу в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги про невирішення судом спору щодо припинення спільної часткової власності позивача на колодязь не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Норми п. 2 ч. 1 ст. 265 ЦК України вказують про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо річ є неподільною.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення районний суд зазначив про те, що з виділом в натурі частки право спільної часткової власності на В-колодязь припиняється, а право власності на нього набуває ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, яка регламентує принцип диспозитивності цивільного судочинства, місцевий суд був не вправі виходити за межі заявлених вимог позивача і зазначати в резолютивній частині свого рішення про припинення права власності ОСОБА_2 на частку у колодязі.

Частина 1 ст. 221 цього Кодексу передбачає право особи, яка брала участь у справі, і державного виконавця в разі, якщо рішення суду є для них незрозумілим, подати заяву до суду, на підставі якої ним роз'яснюється рішення без зміни при цьому його змісту.

За викладених обставин ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду, що ухвалив оскаржуване рішення, за його роз'ясненнями, чи припинено право власності позивача на частку в колодязі в зв'язку з грошовою компенсацією його частки.

Щодо покликань ОСОБА_1 про зменшення розміру матеріальної шкоди з 540, 76 гривень до 200 гривень, то з ними колегія суддів погодитися також не може.

Згідно із ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 292 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Цивільно-правова відповідальність відповідачів за оскаржуваним рішенням не є солідарною, а є індивідуалізованою. Крім того, ОСОБА_3 не уповноважував ОСОБА_1 на представництво його інтересів у суді, тому достатніх підстав стверджувати про наявність в особи, яка подала апеляційну скаргу, права захищати особисті інтереси іншої фізичної особи, навіть якщо вона перебуває з нею у шлюбі, не вбачається.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції вимог закону при ухваленні оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 4 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: