Ухвала суду № 38826890, 05.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р. Справа № 17542/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західметалпостач» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західметалпостач» до Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області, прокуратури Рівненського району про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західметалпостач» (далі - ТОВ «Західметалпостач») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000402351/0 та №0000392351/0 від 20.04.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ТОВ «Західметалпостач», як самостійному суб'єкту господарської діяльності законодавством надано право самостійно визначати та здійснювати діяльність у сфері підприємництва, крім іншого, шляхом укладення правочинів з іншими суб'єктами господарювання в цілях здійснення своєї діяльності на засадах свободи договору у відповідності до ст. 3 ЦК України. Тому сумніви податкового органу щодо дійсності отримання маркетингових послуг у сторонніх осіб, у зв'язку з відсутністю економічної доцільності їх отримання, є безпідставними та взагалі не відносяться до компетенції податкових органів, що може вважатися незаконним втручанням органів державної влади та їх посадових осіб у господарські відносини.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що господарські операції позивача з ПП «Пантера» та ПП «Топран» хоча й оформленні первинною документацією, а саме договорами, актами приймання-передачі, податковими накладними, звітами про виконану роботу з маркетингових послуг, проте останніми не виконувались. Постійно був у позивача діючий ще до укладення договорів контрагент-покупець. Крім того судом першої інстанції з'ясовано, що контрагенти ПП «Пантера» та ПП «Топран» не мали необхідних для виконання вказаних договорів матеріальних і трудових ресурсів.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на те, що операції з ПП «Пантера» та ПП «Топран» оформленні належною первинною документацією. Апелянт погоджується з твердженням, що єдиним контрагентом-покупцем у позивача було КП «Теплопостачання міста Одеси», але вищенаведені ПП склали можливість з ним працювати й надалі. Крім того не погоджується з висновками суду, що акти не розкривають суть і зміст господарських операцій та не підтверджено збитковість вказаних операцій.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-УІ), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту перевірки №229/32/23-141/35597658 від 12.04.2010 року (а.с.11-41 том 1) відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: -№0000402351/0 від 20.04.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 613562,00 грн., в тому числі за основним платежем - 466677,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -146885,00 грн. (а.с. 10 том 1);

-№0000392351/0 від 20.04.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 560001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 373334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 186667,00 грн. (а.с.9 том 1);

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В свою чергу, в розумінні Закону №334/94-ВР (п.1.32 ст.1), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до азб.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктами 7.4.2 - 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року ( далі Закон №168/97-ВР) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги), які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 та п. 11.44 ст. 11 цього ж Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З вищевикладеного вбачається, що необхідною умовою для включення витрат до валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є належне документальне підтвердження та безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, тобто отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «Західметалпостач» був один контрагент-покупець, - це комунальне підприємство «Теплопостачання м.Одесси», з яким позивачем укладено договір 18.05.2009 року (а.с.99-118 том 2), і ПП «Пантера» та ПП «Топран» не мали жодного відношення ні до пошуку даного контрагента, ні до налагодження з ним господарських стосунків.

Проаналізувавши висновки податкового органу можна прийти до висновку, що належно оформлена документація не дає змоги розкрити суть та зміст господарських операцій та не вказує, які фактично роботи було виконано, що по суті позбавляє можливості оперувати такими актами, при формуванні даних податкового обліку, так як неможливо ідентифікувати зміст господарських операцій. Крім того, відсутнє підтвердження зв'язку послуг з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції позивачем.

Враховуючи те, що отримати інформацію про товарні пропозиції постачальників того чи іншого виду продукції на сьогоднішній день можна безкоштовно з мережі Інтернет, а також ту обставину, що звіти про виконану роботу ПП «Пантера» та ПП «Топран», які пред'являлись податковому органу до складання і підписання акту перевірки позивачем, не містять жодної іншої інформації про проведену такими контрагентами роботу щодо вивчення сегментації ринку, його аналізу та результату у вигляді відібраних потенційних постачальників товару, податковим органом цілком логічно поставлено під сумнів отримання позивачем маркетингових послуг від ПП «Топран» на суму 1310000,00 грн., а від ПП «Пантера» на суму 930000,00 грн., тим більше, що позивачем не надано жодної інформації, яка б пояснювала, чим обумовлена така вартість зазначених маркетингових послуг.

Відповідно до запиту суду першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, де перебуває на обліку ПП «Пантера» надано інформацію, згідно з якою: вказане підприємство перебуває у стадії банкрутства; основними видами діяльності підприємства було консультування з питань інформатизації: декларації з ПДВ за серпень-грудень 2009 року подано; остання звітність за формою 1-ДФ подавалась в 2004 році; декларація за три квартали 2009 року подана, амортизаційних нарахувань не проведено; декларація за 2009 рік подана з прочерками; 17.08.2009 року податковим органом зафіксовано відсутність вказаного платника податків за юридичною адресою і направлено запит на встановлення місцезнаходження (а.с.21-50 том 4). На запит суду, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, де перебуває на обліку ПП «Топран», надано інформацію, згідно з якою: основними видами діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; на балансі підприємства відсутні основні фонди та амортизаційні нарахування не проводились; за даними звітності форми 1-ДФ у штаті на другий та третій квартал 2009 року - троє найманих осіб; декларації з ПДВ та податку на прибуток вилучені податковою міліцією (а.с.63-69 том 4).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що хоча господарські операції з отримання маркетингових послуг й засвідчені в документах, це не означає їх фактичного виконання, позаяк дотримання форми документообігу не означає автоматично реальності вчинення господарських операцій. Також у матеріалах справи відсутнє обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

ТОВ «Західметалпостач» не було дотримано вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, і це призвело до заниження податку на прибуток у сумі 466667,00 грн. шляхом завищення валових витрат на вартість господарських операцій з отримання маркетингових послуг у сумі 200000,00 грн. і до заниження податкових зобов'язань з ПДВ шляхом завищення податкового кредиту на вказану суму, є цілком обґрунтованим.

Відтак, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західметалпостач» залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року по справі № 2а-1946/10/1770, без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга