Ухвала суду № 38820589, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/800/8221/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чумаченко Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року

у справі № 817/1966/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудівельна компанія МСУ»

до Державної фінансової інспекції в Рівненській області

про визнання незаконними дій та скасування висновку

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (далі - Товариство) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Рівненській області (далі - ДФІ в Рівненській області) про визнання незаконними дій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Державної фінансової інспекції в Рівненській області щодо збирання інформації відносно діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» в межах зустрічної звірки у третіх осіб з 02.10.2012 по 05.10.2012.

Визнано незаконними дії Державної фінансової інспекції в Рівненській області щодо продовження та проведення зустрічної звірки із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» з 02.10.2012 по 05.10.2012.

Визнано незаконними дії Державної фінансової інспекції в Рівненській області щодо внесення у довідку зустрічної звірки від 05.10.2012 №17-06-08/321 інформації, отриманої у Рівненській транспортній прокуратурі (аркуші 8-11 довідки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволеного позову, ДФІ в Рівненській області оскаржило їх у цій частині у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти в частині задоволеного позову з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у цій частині - про відмову у позові.

Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували положення статті 100 КАС України та не залишили позов Товариства без розгляду, оскільки довідку від 05.10.2012 №17-06-08/321 позивачем отримано 16.10.2012, дії, які Товариство просить визнати незаконними здійснено у період з 02.10.2012 по 05.10.2012, а цей позов до суду подано лише 25.05.2013.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ДФІ в Рівненській області у період з 24.09.2012 по 02.10.2012 проведено зустрічну звірку щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між Службою автомобільних доріг у Рівненській області та ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ», за наслідками якої складено довідку від 05.10.2012 №17-06-08/321. Відповідно до вказаної довідки терміни проведення зустрічної звірки продовжені до 05.10.2012 у зв'язку з тим, що частина документів вилучена УДСБЕЗ МВС України в Рівненській області.

Зустрічна звірка проведена в межах ревізії фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг в Рівненській області за ІІ-ІV квартали 2010 року, 2011 рік та завершений звітний період 2012 року.

З матеріалів справи установлено, що для проведення зустрічної звірки у ТОВ 2Мостобудівельна компанія МСУ» з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та взаєморозрахунків, що здійснювалися між Службою автомобільних доріг в Рівненській області та ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ», ДФІ в Рівненській області для державних фінансових інспекторів було виписано направлення від 21.09.2012 №779, від 21.09.2012 №780, від 21.09.2012 №781, які отримані заступником директора ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» 24.09.2012.

02.10.2012 заступником начальника відділу інспектування у сфері послуг ДФІ в Рівненській області було подано керівнику відповідача службову записку щодо продовження термінів проведення зустрічної звірки до 05.10.2012.

На підставі вказаної службової записки дію вищевказаних направлень було продовжено до 05.10.2012.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не довів правомірності дій щодо продовження та проведення зустрічної звірки у ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» з 02.10.2012 по 05.10.2012, правомірності збирання інформації відносно діяльності Товариства у третіх осіб в межах вказаної зустрічної звірки та щодо внесення у довідку зустрічної звірки від 05.10.2012 №17-06-08/321 інформації, отриманої у Рівненській транспортній прокуратурі (аркуші 8-11 довідки).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій та вважає його передчасним з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону не відповідають у зв'язку з наступним.

Частиною другою статті 99 КАС України ( у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) було визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час вирішення цього спору по суті судом першої інстанції не досліджено питання поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не з'ясовано, коли Товариство дізналося або повинно було дізнатися про порушення його прав чи інтересів, а також не постановлено ухвалу про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. У свою чергу суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані обставини та не надав їм відповідну правову оцінку.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року в цій справі скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.