Ухвала суду № 38820416, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/6396/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2014 р.

у справі №2а-1270/7240/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 р. №0000228022,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 р. №0000228022.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 р., скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позовних вимог, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 р. №0000228022, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 8 599,40 грн. судового збору.

Позивач 12.12.2013 р. звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо стягнення судових витрат.

Донецьким апеляційним адміністративним судом 17.01.2014 р. прийнято додаткове судове рішення, яким задоволено заяву позивача та стягнуто Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 2 146,00 грн., за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 1 147,00 грн., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 5 306,40 грн.

Вважаючи, що додаткове рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.09.2012 р. платіжним дорученням №0004666, отримувач коштів - УДКСУ у м. Луганську, код отримувача 37991503, сплатив судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. за подання позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду (кошти зараховані до державного бюджету); 04.03.2013 р. платіжним дорученням №0000788, отримувач коштів - Державний бюджет м. Донецька Калінінського району, код отримувача 38034015, сплатив судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. за подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду (кошти зараховані до державного бюджету) та 21.12.2012 р. платіжним дорученням №0006302, отримувач коштів - ГУ ДКСУ в Донецькій області, код отримувача 02883147, здійснив оплату судової експертизи у справі №2а/1270/7240/2012 у розмірі 5 306,40 грн.

Судом апеляційної інстанції було видано позивачу виконавчий лист на суму 8 599,40 грн., який 05.08.2013 р. було направлено до Державної казначейської служби листом №0333.

14.08.2013 р. Державною казначейською службою вказаний виконавчий лист було повернуто заявнику на підставі абз.3 п.п.1 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845, аргументовуючи це тим, що у резолютивній частині судового рішення не вирішено питання щодо стягнення сплачених сум та порядку цього стягнення.

12.12.2013 р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про прийняття додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у зв'язку з тим що апеляційною інстанцією не було визначено яким чином має здійснюватися стягнення судових витрат і з яких саме сум складаються судові витрати, про що прийнято додаткову постанову від 17.01.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею і документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Незважаючи на те, що питання про судові витрати могло бути частково вирішено під час постановлення судового рішення по суті спору, особа не позбавлена права на звернення та стягнення судових витрат шляхом постановлення додаткового рішення у порядку передбаченому ст. 168 КАС України за наявності документального підтвердження понесення таких витрат.

Оскільки при винесенні судового рішення за результатами розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат та порядок їх відшкодування не було вирішено в повній мірі, судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято додаткове рішення про їх розподіл.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2014 р. у справі №2а-1270/7240/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.