Ухвала суду № 38820411, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/9991/28739/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Луцюк С.С.,відповідача:Шила М.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р.

у справі №2а-6422/10/2670

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

та Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі-відповідачі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 р. №0000624110/0 у частині основного платежу у розмірі 1 155 264,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 519 869,00 грн. та на суму 593 662,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт від 29.03.2010 р. №163/41-10/19480600, яким встановлено порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на 1 187 327,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 р. №0000624110/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 313 581,10 грн., з яких 1 187 327,00 грн. за основним платежем та 1 126 254,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.07.2008 р. №373 «Про реорганізацію Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль» вирішено припинити ДП «Калуська ТЕЦ» шляхом реорганізації приєднання до ДПЗД «Укрінтеренерго» як відокремленого структурного підрозділу.

Міністерством палива та енергетики України 14.03.2009 р. затверджено передавальний акт та передавальний баланс між позивачем та ДП «Калуська ТЕЦ».

У результаті реорганізації на баланс позивача було передано вартість запасів, які обліковувалися на балансі ДП «Калуська ТЕЦ» станом на 14.03.2009 р. у сумі 4 694 628,00 грн., складаючи декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року, вартість даних запасів була виключена з гр. 3 таблиці 1 додатка К1/1 та включена до ряд. 04.1 „Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11".

Відповідач дійшов висновку, що при складанні декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 р. позивачем було занижено валові доходи за ІІ квартал 2009 року від приросту балансової вартості запасів на суму 4 694 628 грн.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Так, за змістом п. 13.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» реорганізацією платника податків з метою оподаткування є зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема, як злиття платника податків, а саме передання його активів до статутних фондів інших платників податків, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який зливається з іншими.

Листом від 21.04.2005 р. №3335/6/12-0216 ДПА України надала роз'яснення, відповідно до якого у результаті реорганізації підприємств шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення їх майнові права та обов'язки в повному обсязі або у відповідних частках переходять до новостворених підприємств, активи та пасиви балансу таких підприємств повністю або у відповідних частках приєднуються до активів та пасивів підприємства-правонаступника, у тому числі з урахуванням заборгованості зі сплати податків до бюджетів усіх рівнів та з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування реорганізованого підприємства.

Тобто, при приєднанні підприємства до правонаступника показники діяльності підприємства переносяться в баланс та податковий облік правонаступника і повністю враховуються при визначенні об'єкта та розміру податку на прибуток таким правонаступником.

Таким чином, реорганізації підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення не може розглядатися як операція з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне отримання активів підприємства, оскільки реорганізації полягає у переході за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язків підприємства, яке реорганізується, до правонаступника, в результаті чого податкових зобов'язань по податку на прибуток не виникає.

Системний правовий аналіз наведеного, дає підстави погодитись із висновками попередніх судових інстанцій, відповідно до яких запаси отримані ДПЗД «Укрінтеренерго» від ДП «Калуська ТЕЦ» не можна розглядати як такі, що отримані безкоштовно.

Відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Так, посилаючись на порушення положень п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не було враховано, що збільшення доходу, передбачене вказаною нормою, можливе виключно у разі перевищення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду їх вартості на початок того ж звітного періоду, тобто, таке збільшення законодавець пов'язую із невикористанням платником податків у господарській діяльності конкретного періоду тих запасів, витрати на які підлягали включенню до складу валових на початку звітного періоду.

У той же час, саме по собі приєднання до новоствореного підприємства активів чи пасивів балансу підприємства, що реорганізувалось, не тягне за собою автоматичне збільшення доходу, що виключає висновок відповідач про заниження позивачем валового доходу за ІІ квартал 2009 року на суму вартості запасів, які обліковувалися на балансі ДП «Калуська ТЕЦ» до його реорганізації, а тому нарахування позивачу податкового зобов'язання у розмірі 1 155 264,00 грн. основного платежу та 519 869,00 грн. та 593 662,00 грн. штрафних санкцій є безпідставним.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків на Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

2. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р. у справі №2а-6422/10/2670 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.