Постанова № 38814102, 14.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8344/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Павлиги М.А. та представника відповідача Трусова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО» (далі ТОВ «НАВІТАС ПРО») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2013 року № 0004092202 та № 0004102202.

В обґрунтування позову зазначалось, що 29 жовтня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» та ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ» за липень 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 29 жовтня 2013 року за № 686/22-02/38643172, в якому зазначено про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 100595 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 1912 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2013 року за № 0004102202, яким ТОВ «НАВІТАС ПРО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100595 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25148 грн. 75 коп., а також за № 0004092202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1912 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «НАВІТАС ПРО» відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. п. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також ст. 2, 8, 11, 14, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, судом не враховано роз'яснення, що містяться в листі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року за № 1486/12/13-13. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» та ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ» за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 жовтня 2013 року за № 686/22-02/38643172, в якому зазначено про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 100595 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 1912 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2013 року за № 0004102202, яким ТОВ «НАВІТАС ПРО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100595 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25148 грн. 75 коп., а також за № 0004092202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1912 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «НАВІТАС ПРО», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при отриманні від контрагентів податкових накладних за липень 2013 року не було перевірено факт їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та з метою включення сум податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними не подано заяву зі скаргою на контрагентів.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за липень 2013 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» та ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ».

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено з ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» генеральний договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01 липня 2013 року за № 01/07-86СГ, відповідно до якого постачальник (ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС») зобов'язується передати у власність, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар на умовах договору. Об'єм, асортимент (найменування, марка Товару), базис поставки, терміни та умови транспортування визначаються відповідною Додатковою угодою до цього Договору (а. с. 32).

Крім того, позивачем укладено з ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ» генеральний договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01 липня 2013 року за № 01/07-108СГ, відповідно до якого постачальник (ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ») зобов'язується передати у власність, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар на умовах договору. Об'єм, асортимент (найменування, марка Товару), базис поставки, терміни та умови транспортування визначаються відповідною Додатковою угодою до цього Договору (а. с. 33).

Витрати по названим вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами) (а. с. 31).

Реальність господарських операцій ТОВ «НАВІТАС ПРО» з ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» та ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ» податковим органом під сумнів не ставиться.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ» засобами електронного документообігу для реєстрації в ЄРПН подало податкові накладні, видані за період з 06 червня по 01 вересня 2013 року, в тому числі податкові накладні від 02 липня 2013 року № 14 на загальну суму 135823 грн. 66 коп., від 16 липня 2013 року № 137 на загальну суму 138816 грн. та від 24 липня 2013 року № 217 на загальну суму 62640 грн., видані ТОВ «НАВІТАС ПРО».

Крім того, ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» засобами електронного документообігу для реєстрації в ЄРПН подало податкові накладні, видані за період з 13 травня по 01 вересня 2013 року, в тому числі податкові накладні від 25 липня 2013 року № 66 на загальну суму 145483 грн. 34 коп. та від 30 липня 2013 року № 79 на загальну суму 132215 грн., видані позивачу.

По кожній податковій накладній TOB «ІНКОМ ТРАСТ» та ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» від Центрального порталу прийому звітності ДПС України отримані квитанції, в яких зазначено про те, що документи не прийнято у зв'язку з виявленням помилки: «Місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у прийнятті та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виданих ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» та TOB «ІНКОМ ТРАСТ» позивачу, оскаржені підприємствами - контрагентами в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013 року по справі № 826/13007/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, визнано протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у прийнятті та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виданих TOB «ІНКОМ ТРАСТ» в період з 06 червня 2013 року по 01 вересня 2013 року. Одночасно зобов'язано Міністерство доходів і зборів України прийняти та зареєструвати в ЄРПН вказані податкові накладні (а. с. 43-64).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року по справі № 826/13006/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, визнано протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у прийнятті та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виданих TOB «УПК-ЄВРОПЛЮС» в період з 13 травня 2013 року по 01 вересня 2013 року. Зобов'язано Міністерство доходів і зборів України прийняти та зареєструвати в ЄРПН вказані податкові накладні (а. с. 65-75).

Названі судові рішення набрали законної сили на підставі ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту проголошення, тобто з 19 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Таким чином, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

За таких обставин, ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» та ТОВ «ІНКОМ ТРАСТ» виконали обов'язок щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а тому суми податку на додану вартість за виписаними підприємствами податковими накладними правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2013 року.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «НАВІТАС ПРО» не є обґрунтованим.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12 листопада 2013 року № 0004092202 та № 0004102202.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Головуючий:

Судді: