Ухвала суду № 38807015, 22.05.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 317/616/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/526/14Головуючий у 1-й інстанції Ачкасов О.М.Категорія - ст.249 ч.1 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

при секретарі Полига Т.В.

за участю прокурора Параскєвова Д.С.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Запоріжжя, мешкає по АДРЕСА_1,

визнано винуватим і засудженого за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.249 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2014 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.249 КК і засуджено за те, що в період часу з 15.00 год. до 18.00 год. 03 січня 2014 року він, маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом, діючи умисно, знаходячись на березі верхів'я Каховського водосховища річки Дніпро в районі смт. Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області, в порушення ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та п.п. 3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», займався незаконним рибним добувним промислом за допомогою забороненого знаряддя лову - «сітки ліскової».

В результаті зазначених незаконних дій ОСОБА_3 незаконно виловив 32 штуки особин плітки на загальну суму 2 тисячі 720 гривень, чим завдав істотного збитку рибному господарству України.

Вироком суду ОСОБА_3 за вчинення вказаних дій призначено покарання у виді одного року обмеження волі, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання (у виді обмеження волі) з випробуванням, строком на один рік з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК. Вирішено питання про речові докази. Запобіжний захід не обирався.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості. З урахуванням даних про свою особу та обставин, що пом'якшують покарання, просить призначити йому більш м'яке покарання передбачене санкцією вказаної статті у виді штрафу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом і викладених у вироку, а також кваліфікація злочину за ч. 1 ст. 249 КК є правильною і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Приймаючи рішення про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 районний суд дійшов правильного висновку про те, що з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, розміру спричиненої державі шкоди призначення йому покарання у визначеному судом виді є таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції належним чином врахував дані про його особу, прийняв до уваги й обставини на які посилався апелянт в своїй апеляційній скарзі, а саме те, що ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відшкодував завдану ним шкоду. Проте за місцем проживання обвинувачений характеризується вкрай негативно через зловживання алкогольними напоями. В зв'язку з цим, суд призначив мінімальний строк покарання у вигляді обмеження волі і звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання у відповідності до вимог ст.ст. 75, 76 КК.

Тому на переконання судової колегії апеляційного суду призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Разом з тим, колегія відмічає, що під час апеляційного розгляду обвинувачений і його захисник звернулися до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_3 положень Закону України «Про застосування амністії в Україні» і Закону України «Про амністію у 2014 році». Зазначили, що ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню доньку, а тому він має бути звільнений від призначеного судом покарання.

Так, пунктом «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

ОСОБА_3 вчинено умисний злочин, який не є тяжким, йому призначено покарання не пов'язане з позбавленням волі, він є особою, не позбавленою батьківських прав щодо своєї доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, якій на день набрання чинності цим Законом України «Про амністію у 2014 році» не виповнилось 18 років.

ОСОБА_3 погодився на застосування до нього амністії. В зв'язку з чим, обвинуваченого можна звільнити від призначеного йому покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, судова колегія відмічає, що згідно ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 року» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

В зв'язку з чим, від призначеного судом покарання у вигляді конфіскації знарядь і засобів промислу та всього добутого ОСОБА_3 не звільняється, а тому в цій частині вирок суду підлягає обов'язковому виконанню.

Судова колегія відмічає, що на час ухвалення оскаржуваного вироку Закону України «Про амністію у 2014 році» не було навіть прийнято. Судом при розгляді провадження порушень вимог норм матеріального і процесуального права не допущено. В зв'язку з чим, передбачених ст.409 КПК підстав для зміни вироку суду в зв'язку із застосуванням положень Закону України «Про амністію у 2014 році» колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2014 року в цій справі покарання у виді обмеження волі на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Дутов О.М.Білоконев В.М.