Рішення № 38802124, 21.05.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Готри Т.Ю., Джуги С.Д.,

при секретарі: Гаврилко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 на заочне рішення Перечинського районного суду від 18 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариства «Ідея Банк» (далі по тексту - ПАТ «Ідея Банк») звернулося до Перечинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну вимогу обґрунтовував тим, що 21 серпня 2010 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір відповідно до якого остання отримала кредитні кошти на суму 2552 грн. під 1,9 % за кожен місяць користування кредитом.

Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість по даному кредитних договорах, що і стало підставою для звернення до суду. Просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 7125,06 грн.

Заочним рішенням Перечинського міськрайонного суду від 18 грудня 2013 року даний позов задоволено.

На дане рішення представник відповідача ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове рішення,яким відмовити банку у стягненні пені та відсотків. На обґрунтування скарги зазначає, що неправомірним є нарахування відсотків, оскільки такі нараховані поза терміном дії кредитного договору. Вказує, що позивачем значно перевищено розмір пені. Посилається на порушення річного строку позовної давності щодо стягнення пені.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалі справи 21 серпня 2010 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит на суму 2552 грн. під 24% річних (а.с.8, 9).

ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

Статтями 1050, 1052 ЦК України встановлено наслідки порушення позичальником умов договору позики, які застосовуються і до правовідносин за кредитним договором. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів за договором.

Таким чином у позивача виникло право вимагати дострокового повернення позики та сплати процентів і неустойки за договором.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неправомірність нарахування процентів поза терміном дії кредитного договору зважаючи на наступне.

Згідно ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Жодна умова кредитного договору не обмежує нарахування процентів виключно строком дії договору, а згідно п.1.4 кредитного договору проценти нараховуються на залишок суми кредиту.

Таким чином, оскільки саме по собі закінчення строку дії договору не свідчить про припинення зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, і таке зобов'язання наразі не виконано, то позивачем правомірно нараховано проценти за весь період, що передував зверненню до суду.

Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на пропуск позивачем річного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, оскільки як вбачається з матеріалів справи пеня нарахована в межах річного строку, який передував зверненню до суду, що відповідає приписам цивільного законодавства та узгоджується з висновком Постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 року за №6-116цс13. При цьому апелянт помилково вважає, що починаючи з 21.04.2011 року (момент коли боржник перестав виконувати своїх зобов'язань) почав спливати даний річний строк, так як правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Отже стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, що і зроблено позивачем.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача по даній справі виходячи з наступного.

І в заяві про перегляд заочного рішення, і в апеляційній скарзі відповідач посилається на явно завищений розмір пені.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України випливає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки, за кредитним договором основна заборгованість становить 3031,16 грн., а сума неустойки, яку просить стягнути банк з відповідача, становить 3879,89 грн., що є більшою ніж сума основної заборгованості, то колегія суддів вважає за можливе зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача за даними кредитним договором до 1500 грн.

Також колегія суддів не знаходить підстав для стягнення віндикаційних витрат у розмірі 214,01 грн., оскільки стягнення таких ні умовами кредитного договору, ні чинним цивільним законодавством не передбачено, а відтак нарахування таких витрат банком не ґрунтується на нормах закону.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 4531,16 грн., яка складається з: 1137,30 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1878,90 грн. прострочені відсотки, 14,96 грн. строкові відсотки та 1500 грн. неустойки за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції якщо має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 551 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Перечинського районного суду від 18 грудня 2013 року в частині визначення суми заборгованості змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до 4531 (чотири тисячі п'ятсот тридцять одна) гривня 16 (шістнадцять) копійок.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач

Судді