Постанова № 3880169, 10.06.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2009 Справа№ 20/44-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін:

позивач: Лущик О.А.

відповідач: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Союз технологій бізнесу", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.09р. у справі № 20/44-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Імпульс”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз технологій бізнесу", м. Дніпропетровськ

про стягнення 161 163,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього (з урахуванням уточнених позовних вимог) суми 160863,04 грн., що становить суму основної заборгованості за договором купівлі-продажу пального у розмірі 142 700,0 грн., 8922,87грн. пені, 1116,27 грн. 3% річних, 4454,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 3669, 26 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 року у справі № 20/44-09 (суддя Пархоменко Н.В.) позовні вимоги задоволені частково; з позивача на користь позивача стягнуто 140700,0 грн. основного боргу, 1116,27 грн. 3% річних та 3669, 26 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 2000,0 грн. основного боргу провадження у справі припинено, в решті позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості отриманої продукції; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем; нарахування інфляційних втрат та процентів річних передбачено нормами чинного законодавства і здійснено правомірно. Нарахування пені здійснено позивачем безпідставно, оскільки порядок нарахування пені та її розмір в договорі сторонами узгоджений не був.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та припинити провадження у справі на підставі п.11 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору. При цьому скаржник посилається на:

- недотримання позивачем правил досудового врегулювання спору;

- скорочення позивачем місячного строку, наданого нормами ГПК України для розгляду претензії;

- не дослідження судом двох редакцій договору купівлі-продажу пального;

- невиконання сторонами умов договору щодо передплати пального свідчить про наявність позадоговірних відносин між сторонами;

- не надання позивачем письмової вимоги на оплату товару (рахунок-фактура такою вимогою скаржник не вважає).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Клопотання скаржника про перенесення розгляду справи на інший термін задоволенню не підлягає, оскільки позивач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів позивача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 01.06.07р. між ТОВ „Торгівельна компанія „Імпульс” (Продавець) та ПП „Союз технологій бізнесу” (Покупець) були укладені два договори за № 42, а саме: договір купівлі-продажу пального та договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Зазначені договори є самостійними документами, в яких в одному йдеться про продаж нафтопродуктів за бланками-дозволу (а.с.48), в іншому - про передачу (відпуск) пального за бланками-дозволу та за електронними картками (а.с.12).

Оскільки правовідносини сторін виникли з передачі пального за електронними картками, до останніх належить застосовувати умови договору, які регламентують порядок передачі товару безпосередньо за електронними картками (надалі –ЕК).

Щодо договору купівлі-продажу нафтопродуктів №42 від 01.06.07р. (а.с.48), то останній не може бути прийнятий до уваги, оскільки:

- сторонами продаж пального за бланками-дозволу не здійснювався, відтак, умови договору не можуть бути застосовані до спірних правовідносин;

- окрім того, оригіналу чи належним чином завіреної копії даного договору матеріали справи не містять, не прилучені останні і до апеляційної скарги; незавірена ксерокопія договору, надана відповідачем, належним доказом у справі не являється.

Згідно договору купівлі-продажу пального за №42 від 01.06.07р. (а.с.12) позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар (пальне), а відповідач –прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, порядок приймання-передачі товару тощо.

Для проведення розрахунків за даним договором передбачено дві форми оплати, відповідно до яких

1) оплата вартості пального переданого за Бланками-дозволу здійснюється на умовах 100% попередньої оплати;

2) оплата вартості пального переданого за лімітною схемою –на підставі наданих продавцем товарних накладних на одержання товару (п.п. 5.1,5.2 договору).

Здійснення операцій за допомогою електронних карток (передача ЕК Покупцю, відпуск пального за ЕК та порядок розрахунків за пальне, отримане покупцем за ЕК) регламентується окремим розділом договору (шостим).

Пунктом 6.7 договору передбачено, що у разі, якщо загальна вартість пального, отриманого покупцем на усіх переданих йому ЕК досягне 4000 грн., продавець надає покупцю разом з товарною накладною рахунок на оплату, Такий рахунок повинен бути сплачений протягом 2-х робочих днів від дати отримання Покупцем товарної накладної на передане йому паливо.

З огляду на спеціальний спосіб розрахунків за пальне, отримане відповідачем на АЗС за ЕК, визначений умовами договору, посилання скаржника на непроведення ним попередньої оплати за пальне, відсутність відносин за договором, наявність позадоговірних відносин та відповідні висновки на підставі даних фактів є безпідставними і не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки стосуються передачі палива за Бланками-дозволу, що не мало місця у спірних правовідносинах.

На виконання договірних зобов’язань позивач у листопаді та грудні 2008 року передав відповідачу пальне на суму 333 443,57 грн.; оплату отриманого товару відповідач здійснив не в повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості у сумі 140700,0грн. Наявність заборгованості посвідчується матеріалами справи та підтверджується відповідачем. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості та припинення провадження у справі стосовно сум, сплачених боржником до ухвалення рішення господарським судом.

За неналежне виконання грошових зобов’язань на підставі ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані відповідачу відповідні компенсаційні виплати у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, висновок господарського суду щодо стягнення яких відповідає вимогам законодавства і являється правомірним.

В частині стягнення штрафних санкцій висновок господарського суду є необґрунтованим. Відповідальність за несвоєчасну оплату вартості пального у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення передбачена пунктом 8.1 договору. За вказаних обставин нарахування позивачем пені відповідає умовам договору та підлягає задоволенню в сумі 8 922,87грн. за період з 11.11.08р.по 09.02.2009р.

Вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами на підставі ст.1214 ЦК України правомірно не задоволені господарським судом, оскільки, по-перше, правовідносин з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави між сторонами у справі не існувало; по-друге, 3% річних у спірних правовідносинах фактично являються платою за користування чужими грошовими коштами.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на недотримання позивачем правил досудового врегулювання спору та скорочення позивачем строку розгляду претензії.

Відповідно до ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання спору за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.

Договором, укладеним між сторонами, порядок досудового врегулювання спорів не передбачений взагалі. Відповідно до п. 9.1, 9.2 вирішення будь-яких розбіжностей або спорів між сторонами відбувається шляхом переговорів та взаємних консультацій; у разі недосягнення згоди –у судовому порядку. Відтак, пред’явлення претензії є виключно ініціативою позивача і не впливає на розгляд спору по суті.

Предметом даного спору являється стягнення заборгованості за договором, факт наявності заборгованості посвідчується матеріалами справи та підтверджується відповідачем, в зв’язку з чим підстави для припинення провадження у справі на підставі п.11 ст.80 ГПК України відсутні.

З огляду на викладене, рішення господарського суду належить змінити, стягнути з відповідача на користь позивача пеню та розподілити витрати у справи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз технологій бізнесу” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 року у справі № 20/44-09 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз технологій бізнесу” (49026, м. Дніпропетровськ, вул.С.Ковалевської,4 р/р 26007060266005 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299, ЄДРПОУ 32861687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Імпульс” (49000, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 38, приміщення 9, п/р 26005031242400 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32122603) 140 700,0 грн. основного боргу, 8 922,87грн. пені, 1116,27 грн. 3% річних, 3 669,26 грн. інфляційних втрат, 1544,08 грн. витрат по сплаті державного мита та 113,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

В решті рішення господарського суду залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха