Ухвала суду № 38796061, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/9991/13224/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 по справі №2а-1879/10/2370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем несвоєчасно утримано та перерахувано до бюджету податок на прибуток з доходу нерезидента при виплаті доходу нерезиденту.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпрес» 02.03.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпрес» просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпрес» посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009.

Перевіркою встановлено факт виплати доходу нерезиденту без попереднього нарахування та сплати податку до бюджету, що є обов'язковою передумовою виплати такого доходу.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2010 №75/23-10/22800770 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 №0000012200/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб в сумі 1099,40грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1099,40грн.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпрес» (позичальник), Україна та компанією «IM-Label GmbH» (позикодавець), Німеччина, укладено договір позики від 17.11.2003 № 11/2003, за яким позикодавець надав позичальнику позику на господарські потреби в сумі 130000,00 євро на строк 5 років під 5 відсотків річних.

Під час виплати доходу нерезиденту згідно платіжного доручення від 04.04.2008 №105 в розмірі 1306,25 євро (з нарахованих 1375,00 євро) податок в розмірі 549,70грн. (еквівалент 68,75 євро) перераховано до бюджету лише згідно платіжного доручення від 14.04.2008 №1691, тобто фактично після здійснення виплати.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з пунктом 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Згідно з пунктом 2 статті 11 зазначеної Угоди такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються

aa) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання,

bb) у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або

cc) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 процентів від валової суми процентів в усіх інших випадках.

При цьому, стаття 23 зазначеної Угоди передбачає механізм усунення подвійного оподаткування, відповідно до якого Німеччина, як країна резиденції одержувача процентів, також має право на оподаткування такого виду доходу за ставками, встановленими німецьким законодавством, з урахуванням податку, сплаченого в Україні.

Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено пунктом 3 статті 11 Угоди.

З системного аналізу положень статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно колегія суддів приходить до висновку про неможливість трактування їх як таких, що надають платнику податків право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаної міжнародної угодита та суті податку, наведеному у статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що проценти, які сплачуються позивачем резиденту Німеччини, підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою, передбаченою положеннями пункту 2 статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлення факту несвоєчасності утримання позивачем податку з доходів нерезидента при перерахуванні процентів за договором позики від 17.11.2003 № 11/2003, висновок судів про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.04.2010 №0000012200/0 є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 по справі №2а-1879/10/2370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв