Ухвала суду № 38796059, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/32139/11

№ К/9991/32139/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011

у справі № 2а-1670/32/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Медфарм-Кремінь»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.12.2010 № 0007642301/0/4299.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.11.2010 за № 6440/23-209/13961480, про порушення норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено суму податкового кредиту на загальну суму 42573,90 грн. у податковому обліку за період з травня 2009 року по червень 2010 року у зв`язку з включенням до його складу ПДВ у вказаній сумі за податковим накладними, які заповнені з порушенням, а саме: вказано місце розташування юридичних осіб - контрагентів позивача, яке не відповідає дійсності, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 42573,90 грн. у податковому обліку за період з травня 2009 року по червень 2010 року.

За наслідками висновків акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 № 0007642301/0/4299 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 63860,85 грн. (у т.ч. 42573,90 грн. - основний платіж та 21286,95 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками виконання господарських операцій з поставки позивачу товарів (послуг) його контрагентами, останні виписали податкові накладні, на підставі яких позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за період з травня 2009 року по червень 2010 року. Реальність господарських операцій, за наслідками яких виписані ці податкові накладні, у судовому процесі не оспорюється. ОДПІ посилається виключно на невідповідність вказаних податкових накладних нормам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо неправильного зазначення адрес постачальників позивача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

На основі дослідження доданих до матеріалів справи копії податкових накладних, на які ОДПІ посилалась у своєму акті як на виписані з порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили відповідність цих накладних нормам цього підпункту.

Згідно з частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до частини 1 ст. 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України з боку податкового органу у судовому процесі обставин недостовірності відомостей про місцезнаходження постачальників позивача, вказаних у податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за період з травня 2009 року по червень 2010 року.

Разом з тим, невідповідність адреси особи, яка вказана у виписаній нею податковій накладній, фактичній адресі перебування юридичної особи не призводить до позбавлення платника податку, який формує за цією податковою накладною податковий кредит права на його формування, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош