Ухвала суду № 38795357, 14.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №812/397/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Торгова компанія Едельвейс», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 30.12.2013 р. № 0000092200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 76087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) в розмірі 38043,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 30.12.2013 №0000092200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 76087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38043,50 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що враховуючи результати перевірок ФОП ОСОБА_3 (акт перевірки № 17-0113/НОМЕР_1 від 05.06.2013 р.) та ФОП ОСОБА_4 (акт перевірки №1/1700-НОМЕР_2 від 27.06.2013 р. ), неможливо вважати операції з придбання товарів ТОВ «Торгова компанія Едельвейс» у ФОП ОСОБА_4 за період лютий-березень 2013 р. реальними господарськими операціями, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» зареєстровано Старобільською районною держаною адміністрацією Луганської області 01.04.2005 за № 1 377 123 0000 000117, перебуває на податковому обліку в Старобільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податків.

На підставі направлень від 03.12.2013 №113, 114, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.02.2013 по 30.11.2013 по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, за результатами якої складено акт №117/2200-2180956238 від 17.12.201.

Висновками акта перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті фактичного нездійснення господарської операції (фактичного придбання товарів) за період лютий-березень 2013 року встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76087,08 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем 30.12.2013 винесено податкове повідомлення-рішення: №0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 76087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38043,50 грн., яке є предметом даного позову.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом установлено, що позивачем було подано до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за лютий та березень 2013 року, згідно яких за лютий та березень 2013 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ФОП ОСОБА_4 за лютий 2013 року - 64886,08 грн., за березень 2013 року - 11201,00 грн.

Згідно реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за лютий та березень 2013 року позивачем до реєстрів включено податкові накладні, в яких визначені суми ПДВ по контрагенту ФОП ОСОБА_4 за лютий 2013 року у сумі 64886,08 грн., за березень 2013 року у сумі 11201,00 грн.

Так, між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Продавець) було укладено договір № 5 від 15 лютого 2013 року, предметом якого є те, що Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити дизпаливо.

На виконання умов цього договору позивачем було отримано від ФОП ОСОБА_4 рахунки - фактури, податкові та видаткові накладні, повна оплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена платіжними дорученнями, на підтвердження факту поставки товару по договору позивачем надано товарно-транспортні накладні. Також позивачем надано договір № 01/ТП від 04.01.2012, укладений між ТОВ «Торгова компанія Едельвейс» (Замовник) та ПП Гамаза (Виконавець), на підставі якого Виконавець здійснює доставку нафтопродуктів в пункт призначення згідно поданої заявки, при цьому, як вбачається із змісту вищевказаних товарно-транспортних накладних, перевізником товару від ФОП ОСОБА_4 до ТОВ «ТК «Едельвейс» є ПП Гамаза.

На підтвердження виконання договору перевезення підприємством надано рахунки, акт приймання виконаних робіт, платіжні доручення.

Крім того, факт наявності у ТОВ «ТК «Едельвейс» ємкості для зберігання паливо-мастильних матеріалів підтверджується договором оренди від 01.08.2005, укладеного між ПП Гамаза та ТОВ ТК «Едельвейс» та копіями Х-звітів АЗС за лютий - березень 2013 року.

В свою чергу, подальша реалізація придбаного позивачем дизельного палива здійснювалася шляхом продажу ТОВ «ТК «Едельвейс» дизельного палива на ДЗ «Луганський національний університет ім.. Тараса Шевченка», СФГ «Альтаїр», ФОП ОСОБА_5 та СТОВ «Заайдарській» .

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські договори, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

В решті постанова суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко