Постанова № 38793573, 29.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2014 рокусправа № 804/13865/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово - експлуатаційне об'єднання № 14»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №804/13865/13-а за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до комунального підприємства «Житлово - експлуатаційне об'єднання № 14» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и В :

Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути заборгованість по податку на додану вартість та з податку на прибуток з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання № 14».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем надані належні докази, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 521067,30 грн., який в добровільному порядку підприємством не погашається.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем здійснювалась оплата податкових зобов'язань з ПДВ, але суд при визначені суми заборгованості, не врахував надані відповідачем відповідні платіжні доручення, що свідчить про необґрунтованість суми податкового боргу, яка стягнута з підприємства. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом безпідставно стягнуто суму боргу у розмірі 451,95грн. з податку на прибуток, оскільки вказана сума становить нараховану ДПІ пеню, в той час як у позові ДПІ зазначає, що вказані суми є самостійно задекларовані підприємством податкові зобов'язання з податку на прибуток. Оскільки, ДПІ не змінювала предмет позову, то за позицією відповідача, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов в цій частині. Також відповідач вказує на те, що здійснюючи розподіл платежів, які підприємство направляло на сплату поточних податкових зобов'язань, ДПІ не дотримувалась вимог ст.131 ПК України, якою визначено порядок розподілу грошових коштів, що також вплинуло на розмір та структуру податкового боргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, визначаючи розмір та структуру податкового боргу, суд першої інстанції встановив наступні обставини.

Відповідачем були самостійно подані декларації по податку на додану вартість за травень 2013 року від 12.06.2013 року, за червень 2013 року від 19.07.2013 року, уточнюючим розрахунком за лютий 2013 року від 14.06.2013 року, в яких відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 520615,35 грн.

Відповідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань відповідачем у встановлений законом строк сплачені не були, у зв'язку з чим набули статусу податкового боргу.

Крім цього, за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток ДПІ нарахована пеня у розмірі 451,96грн.

Таким чином, загальний розмір податкового боргу, який заявлено до стягнення ДПІ та з яким погодився суд першої інстанції, становить 521067, 30 грн.

Встановивши обставини, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення першої та другої податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

З такими висновками суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Як вбачається з розрахунку наданого ДПІ, податковий борг з ПДВ виник внаслідок наступного.

Підприємством подані до ДПІ декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року від 12.06.2013 року, за червень 2013 року від 19.07.2013 року, уточнюючий розрахунок за лютий 2013 року від 14.06.2013 року, в яких відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 478455,0грн.

Крім цього, у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань з ПДВ, ДПІ нарахована пеня, розмір якої становить 42160,35грн.

Таким чином, за розрахунками ДПІ на час подання позову, загальний розмір податкового боргу з ПДВ становить 520615,35грн.

Заперечуючи проти розміру податкового боргу з ПДВ, відповідач посилався на те, що ним було сплачено самостійно задекларовані суми податкових зобов'язань з ПДВ, які визначалися у деклараціях за травень 2013 року від 12.06.2013 року, за червень 2013 року від 19.07.2013 року, уточнюючому розрахунку за лютий 2013 року від 14.06.2013 року. На підтвердження цьому відповідачем, в апеляційній скарзі, наведено відповідні платіжні доручення.

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Отже, вказаною нормою права визначено обов'язок ДПІ, у разі наявності у платника податків податкового боргу, зараховувати кошти, незалежно від визначеного напрямку їх сплати, в рахунок погашення такого податкового боргу. При цьому, зарахування коштів, в рахунок погашення податкового боргу, здійснюється з черговістю його виникнення.

З наданого ДПІ зворотного боку облікової картки платника податків вбачається, що усі зазначені відповідачем платіжні доручення, прийняті до уваги ДПІ при розрахунку податкового боргу, але кошти за цими платіжними дорученнями були спрямовані на погашення податкового боргу минулих податкових періодів.

Отже, доводи відповідача про те, що надані платіжні доручення свідчать про необґрунтованість суми податкового боргу, є безпідставними.

Підтверджується обліковою карткою платника податків і розмір нарахованої за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ та заявленої до стягнення пені у розмірі 42 160,35грн.

Обґрунтовуючи безпідставність заявлення до стягнення пені, відповідач посилався на те, що здійснюючи розподіл платежів, які підприємство направляло на сплату поточних податкових зобов'язань, ДПІ не дотримувалась вимог ст.131 ПК України, якою визначено порядок розподілу грошових коштів, що також вплинуло на розмір та структуру податкового боргу.

З такими доводами відповідача колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Так, відповідно ст..131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, вказаною нормою визначено порядок зарахування платежів, які сплачуються платником на погашення податкового боргу.

У спірному випадку відповідачем сплачувались поточні податкові зобов'язання, а не погашався податковий борг, у зв'язку з чим посилання відповідача на вказану норму права є безпідставними, оскільки поняття «податкові зобов'язання» та «податковий борг» є різними за своєю правовою природою. Розподіляючи платежі відповідача, ДПІ діяла у відповідності до п.87.9 ст.87 ПК України, яким, зокрема, визначено і порядок зарахування коштів, в рахунок погашення податкового боргу.

Таким чином, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що на думку заявника апеляційної скарги призвело до неправильного визначення розміру податкового боргу, є необгрунтованими.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про безпідставність стягнення податкового боргу у розмірі 28759,0грн., який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, визначених уточнюючою декларацією №9034843919 від 14.06.2013р.

Так, з наданих відповідачем судових рішень (постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. у справі №804/9651/13-а, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014р.) вбачається, що самостійно узгоджені, але не сплачені у встановлений законом строк, податкові зобов'язання, за уточнюючою декларацією №9034843919 від 14.06.2013р., у розмірі 28759,0грн., були стягнуті з КП «ЖЕК №14» за наслідками розгляду позову Криворізької північної міжрайонної ДПІ.

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили, з того самого спору і між тими самими сторонами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, які визначені п.4 ч.1 ст.157 КАС України, для закриття провадження у справі, в частині стягнення податкового боргу з ПДВ у розмірі 28759,0грн.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню заявлений позов, в частині стягнення податкового боргу з ПДВ, у сумі 491856,35грн. (520615,35грн. - 28759,0грн.).

Щодо заявленого позову, в частині стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 451,95грн.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що заявлена до стягнення сума є нарахованою пенею за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Вказаний факт не заперечувався відповідачем та підтверджується обліковою карткою платника податків.

Як зазначено вище, позиція відповідача полягає у тому, що оскільки вказана сума становить нараховану ДПІ пеню, в той час як у позові ДПІ зазначає, що вказані суми є самостійно задекларовані підприємством податкові зобов'язання з податку на прибуток, і ДПІ не змінювала предмет позову, то суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, пеня, нарахована на суму узгодженого але несплаченого у встановлений законом строк грошового зобов'язання, входить до структури податкового боргу. З огляду на те, що предметом заявленого ДПІ позову є стягнення податкового боргу, то суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

За наслідками перегляду судового рішення та враховуючи наявність підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення податкового боргу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову по суті заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст..157, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.ст.205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання №14» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі № 804/13865/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання № 14" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Щорса, б. 22, код ЄДРПОУ 20282526) податковий борг:

- по податку на додану вартість (р/р 31119029700025, код платежу 14010100, одержувач УДКС у Тернівському районі, код 38031648, банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) в сумі 491 856 (чотириста дев'яносто одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) грн. 35 коп.;

- по податку на прибуток (р/р 33211806700025, код платежу 11020202, одержувач УДКС у Тернівському районі, код 38031648, банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) в сумі 451 (чотириста п'ятдесят одна) грн. 95 коп.

Провадження у справі, в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 28759,0грн. - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 05.05.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк