Ухвала суду № 38793129, 30.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2013 рокусправа № 2а/0470/5451/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року по справі № 2а/0470/5451/12

за позовом Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання дій неправомірними та скасування результатів ревізії,-

встановив:

Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування результатів ревізії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року по справі № 2а/0470/5451/12 в задоволенні позовних вимог Ленінському відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, акт перевірки на є рішенням суб'єкта владних повноважень та не причиняє виникнення будь-яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень. Позовні вимоги щодо винесення окремої ухвали з приводу усунення порушень в роботі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області не передбачені ст.105 КАС України.

Не погодившись з постановою суду, Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції подав апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року по справі № 2а/0470/5451/12, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, суд не врахував, що відповідач не мав права на позапланову виїзну перевірку, оскільки така перевірка може здійснюватися тільки за рішенням суду. Крім того, висновки акту ревізії від 02.04.2012 року № 08-23/22 не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки, державний виконавець законодавством не є відповідальною особою за здійснення надходжень коштів через банківські установи до державного та місцевого бюджетів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судове засідання не з'явились представники сторін, жодних клопотань не надали, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних у справі доказів, виходячи з розуміння ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фахівцем ДФІ в Дніпропетровській області на підставі звернення прокуратури Дніпропетровської області від 27.01.2011 року №06/1-74вих-11, постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2011 року, направлення від 29.03.2012 року №419, виданого начальником Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. За наслідками ревізії встановлено спричинення збитків на загальну суму 126777,00 грн., в тому числі збитки державного бюджету на суму 63388,50 грн., місцевим бюджетам на суму 63388,50 грн. та відповідні порушення, які спричинили зазначені наслідки зафіксовані в акті №08-23/22 від 02.04.2012 року.

Статтею 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» визначено вичерпний перелік підстав, за яких може бути проведена позапланова виїзна ревізія, зокрема, за наявності доручення щодо проведення ревізій від органів прокуратури та на підставі рішення суду.

Таким чином, суду щодо наявності законодавчо встановлених підстав для проведення позапланової ревізії позивача відповідає фактичним обставинам.

Складання акту ревізії є обов'язком відповідача, передбаченим ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу».

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діях відповідача, стосовно проведення ревізії та складання акту за її наслідками, порушень норм Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу».

Крім цього, відмовляючи в задоволені позовних вимог в чатсині визнання незаконними акту позапланової ревізії №08-23/22 від 02.04.2012 року суд обґрунтовано послався на Постанову Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, якою визначено поняття акту ревізії, а саме вказано, що акт - це документ, який лише фіксує факт проведення ревізії та результати її проведення.

Отже, акт ревізії не рішенням суб'єкта владних повноважень в розуміння ст.17 КАС України, не створює будь-яких правових наслідків, зокрема, не породжує права і обов'язки для осіб чи суб'єктів владних повноважень, а лише є доказом вчинення ревізії, що не може бути предметом оскарження.

Посилаючи ь на протиправність дій відповідача при проведені ревізії, позивач не оскаржував ані наказ про проведення ревізії, який є у даному випадку рішенням суб'єкта владних повноважень, ані обов'язкової вимоги Державної фінансової інспекції, яка фактично і є тим рішенням за наслідками ревізії, яке створює правові наслідки для позивача.

Також суд першої інстанції правильно послався на приписи ст. 105 КАС України щодо вимоги про винесення окремої ухвали, згідно якої позивач не наділений правом вимагати від суду вчинення такої процесуальної дії, як постановлення окремої ухвали.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст. ст.160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року по справі № 2а/0470/5451/12 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року по справі № 2а/0470/5451/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Т.І. Ясенова