Ухвала суду № 38793124, 11.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 рокусправа № 2а-9691/10

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі №2а-9691/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротел» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метротел» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів Запорізької області № 0000392307/0 від 15 листопада 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 237882 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що послуги з обслуговування використання каналу зв'язку були придбані для цілей господарської діяльності товариства, використовувались в оподатковуваних операціях. Діяльність щодо надання Інтернет-послуг є основним видом діяльності підприємства, від нього отримується доход, і сплачуються податки. Послуги, які надавались позивачем ТОВ «Касеусмастер», ТОВ «Престиж Преміум», ТОВ «Бізнес Лайф Україна» є необхідними для надання споживачам Інтернет-послуг в повному обсязі. Усі угоди, укладені позивачем із контрагентами, мали реальний характер. Отже, порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні. Придбання зазначених послуг підтверджено належним чином оформленими документами податкового обліку, у т.ч. актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними документами, податковими накладними, виданими контрагентами, які зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротел» задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договору між позивачем та його контрагентами без мети настання реальних наслідків. Суд також не звернув уваги на доводи відповідача щодо того, що договори, які б встановлювали порядок надання послуг, предмет, ціну послуг, а також обсяг послуг взагалі не укладались.

У судовому засіданні сторони повністю підтримали доводи, викладе в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, на підставі направлень від 22 вересня 2010 року №692 та №692/1, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротел» з питань дотримання діючого податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за наслідками якої складено акт від 22 жовтня 2010 року № 3098\23-08\34789990, яким встановлено порушення пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані зі сплатою за обслуговування за використання каналу зв'язку від ТОВ "Касеусмастер", на загальну суму 250862,50 гривень, ТОВ "Престиж Преміум", на загальну суму 258787,90 гривень, ТОВ "Бізнес Лайф Україна", на загальну суму 124701,67 грн. На підставі акту перевірки, 15 листопада 2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000392307/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 237882 гривень, в тому числі 158588 гривень за основним платежем та 79294 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З матеріалів справи вбачається, що у період, що був підданий перевірці, позивач мав господарські відносини із ТОВ «Касеусмастер», ТОВ «Престиж Преміум», ТОВ «Бізнес Лайф Україна». Викладені в акті перевірки доводи відповідача щодо того, що контрагенти позивача відносяться то тих підприємств, метою яких є сприяння платникам податків в ухиленні від сплати податку на додану вартість до державного бюджету, так як при проведенні оперативних заходів було встановлено, що в період з 2008 року по 2009 рік на банківські рахунки підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Касеусмастер», ТОВ «Престиж Преміум», ТОВ «Бізнес Лайф Україна» від підприємств, що в ході здійснення фінансово - господарської діяльності були зацікавлені в отримання готівкових коштів та документів, що надають право на незаконне формування кредиту з податку на додану вартість, надходили кошти в якості оплати за фактично не надані товари (роботи, послуги), не приймається як обґрунтовані колегією суддів з огляду на наступне.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає ані обов'язок (ст. 9), ані право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

На час укладення позивачем угод з ТОВ ««Касеусмастер», ТОВ «Престиж Преміум», ТОВ «Бізнес Лайф Україна» в наявності були усі потрібні відомості, які, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, а також свідоцтва про їхню реєстрацію платниками податків. Угоди з цими контрагентами не визнані недійсними у судовому порядку. При відсутності такого судового рішення у відповідача немає підстав для неврахування сум витрат по таким угодам у складі валових витрат позивача.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як було зазначено вище, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

За результатами фінансово-господарської діяльності позивача та документів, якими вони оформлені, суд першої інстанції дійшов висновку про використання вищенаведених послуг у власній господарській діяльності позивача, а отже - правомірне включення вартості таких послуг до складу валових витрат.

Послуги з обслуговування використання каналу зв'язку придбавались для цілей господарської діяльності товариства, використовувались в оподатковуваних операціях. Послуги, які надавались позивачу ТОВ «Касеусмастер», ТОВ «Престиж Преміум», ТОВ «Бізнес Лайф Україна» є необхідними для надання споживачам Інтернет-послуг в повному обсязі. Отже, порушень пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє.

Крім того, придбання зазначених послуг підтверджено належним чином оформленими документами податкового обліку, в тому числі актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2009, 31.05.2009, 31.03.2009, 30.06.2009, 31.07.0909, податковими накладними № 6 від 26.06.2009, № 8 від 29.07.2009, № 11 від 31.07.2009, № 20090531004 від 31.05.2009, № 20090528001 від 28.05.2009, № 3103002 від 31.03.2009, № 2904001 від 29.04.2009, № 3004002 від 30.04.2009, платіжними документами № 146 від 26.06.2009, № 147 від 26.06.2009, № 179 від 29.07.2009, № 183 від 07.08.2009, № 185 від 07.08.2009, № 103 від 28.05.2009, № 122 від 09.06.2009, № 123 від 12.06.2009, № 26 від 31.03.2009, № 40 від 09.04.2009, № 65 від 29.04.2009, № 109 від 20.05.2009, № 101 від 27.05.2009, що спростовує наявність порушень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого у Мінюсті України 05.06.1995 за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно вимог п.2 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА № 16 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, із змінами та доповненнями, зазначено: "Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість."

Крім того, пунктом 18 вищевказаного Порядку встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

В силу ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом бухгалтерського обліку, що, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт виконання робіт (надання послуг) виконавцем замовнику.

Саме на підставі податкових накладних, актів виконаних робіт підприємство формувало валові витрати у відповідних звітних періодах.

Таким чином, вказані в повідомленні-рішенні порушення статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не можуть бути віднесені до порушень податкового законодавства з боку позивача, а, отже, висновки акта перевірки зроблено з порушенням вимог податкового законодавства.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі №2а-9691/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко