Ухвала суду № 38787987, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1160/14 (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представника позивача Коновал Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "51 паралель" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА» « 51 Паралель» (надалі - ТОВ «РА» « 51 Паралель») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2013 р. № 0001872260 та № 0001862260, які прийняті за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.06.2013 р. № 0001872260 та № 0001862260.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність позивача не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Операції між позивачем та контрагентами є нікчемними, що підтверджується висновками актів перевірок інших податкових інспекцій.

В судовому засіданні представники позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 16 травня 2013 року № 1007 та направлення на проведення перевірки від 17 травня 2013 року № 1071, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РА» « 51 Паралель» з питань достовірності повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам за період з січня по березень 2012 року 2012 року з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 37817014) та за період з квітня по липень 2012 року з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37817014).

За результатами перевірки складено акт від 24.05.2013 р. № 1698/22-621-35362710. Згідно висновків акту перевіряючими встановлені наступні порушення податкового законодавства: - пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.1. статі 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 153600,00 грн. у тому числі: січень 2012 року - 10300 грн., лютий 2012 року - 4592 грн., березень 2012 року - 49742 грн., квітень 2012 року - 11250 грн., травень 2012 року - 10700 грн., червень 2012 року - 36083 грн., липень 2012 року - 30933 грн.; - підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1-3 квартал 2012 року в загальній сумі 161281 грн. у тому числі: за 1 квартал 2012 року - 67866 грн., за 1-2 квартал 2012 року - 60935 грн., за 1-3 квартал 2012 року - 32480 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 11 червня 2013 року № 0001872260, яким позивачу за порушення пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.1. статі 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 192000 грн., у тому числі: за основним платежем - 153600 грн., за штрафними санкціями - 38400 грн. та № 0001862260, яким позивачу за порушення підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 201601 грн., у тому числі: за основним платежем - 161281 грн., за штрафними санкціями - 40320 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2012 року між позивачем (рекламодавець) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (Рекламіст) укладено договір про надання комплексних та поліграфічних послуг та обслуговування інформаційно-рекламних ресурсів № 04/01. За умовами вказаного договору Рекламодавець доручає, а Рекламіст бере на себе зобов'язання щодо супроводження рекламної діяльності та обслуговування інформаційно-рекламних ресурсів Рекламодавця. Відповідно до додатків № 1 від 09 квітня 2012 року, № 2 від 24 квітня 2012 року, № 3 від 28 травня 2012 року, № 4 від 22 травня 2012 року, № 5 від 29 травня 2012 року, № 6 від 04 червня 2012 року, № 7 від 02 липня 2012 року, № 2 від 24 квітня 2012 року до Договору від 01 квітня 2012 року № 01/04 сторонами погоджено, що ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь у період з квітня 2012 року по липень 2012 року буде надавати послуги по розміщенню реклами в мережі Інтернет, проведення промоакцій, обслуговування сайту, виготовлення, верстка макету, розробка бренд буку, обслуговування та просування сайту в Інтернет тощо.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надані документи: акти виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-00672 від 29 грудня 2011 року, № ОУ-3101/14 від 31 січня 2012 року, № ОУ-3101/19 від 31 січня 2012 року, № ОУ-1303/1 від 13 березня 2012 року, № ОУ-3103/3 від 31 березня 2012 року, № ОУ-3004/4 від 30 квітня 2012 року, № ОУ-0304/1 від 03 квітня 2012 року, № ОУ-3004/5 від 30 квітня 2012 року, № ОУ-3004/6 від 30 квітня 2012 року, № ОУ-1505/1 від 15 травня 2012 року, № ОУ-2105/1 від 21 травня 2012 року, № ОУ-3105/2 від 31 травня 2012 року, № ОК-0806/2 від 08 червня 2012 року, № ОУ-0806/4 від 08 червня 2012 року, № ОУ-0806/5 від 08 червня 2012 року, № ОУ-1806/1 від 18 червня 2012 року, № ОУ-3107/4 від 31 липня 2012 року, № ОУ-3107/2 від 31 липня 2012 року; податкові накладні № 29 від 09 грудня 2011 року, № 45 від 13 грудня 2011 року, № 3 від 05 січня 2012 року, № 31 від 19 січня 2012 року, № 14 від 06 лютого 2012 року, № 16 від 08 лютого 2012 року, № 31 від 12 березня 2012 року, № 18 від 09 квітня 2012 року, № 19 від 09 квітня 2012 року, № 29 від 12 квітня 2012 року, № 24 від 08 травня 2012 року, № 26 від 11 травня 2012 року, № 38 від 15 травня 2012 року, № 39 від 15 травня 2012 року, № 6 від 05 червня 2012 року, № 13 від 08 червня 2012 року, № 14 від 08 червня 2012 року, № 28 від 09 липня 2012 року, № 30 від 09 липня 2012 року; виписки банку на підтвердження здійснення оплати за товар в порядку безготівкового розрахунку; копії платіжних доручень.

12.12.2011 р. між позивачем (рекламодавець) та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (Рекламіст) було укладено договір надання комплексних рекламних та поліграфічних послуг, виготовлення сувенірної продукції та обслуговування інформаційно-рекламних ресурсів № 12/12. За умовами вказаного договору, Рекламодавець доручає, а Рекламіст бере на себе зобов'язання щодо супроводження рекламної діяльності та обслуговування інформаційно-рекламних ресурсів Рекламодавця.

Відповідно до додатків № 1 від 13 грудня 2011 року, № 2 від 14 грудня 2011 року, № 3 від 22 грудня 2011 року, № 4 від 23 грудня 2011 року, № 5 від 25 грудня 2011 року, № 6 від 26 грудня 2011 року, № 7 від 05 січня 2012 року, № 8 від 20 січня 2012 року, № 9 від 10 лютого 2012 року, № 9/1 від 13 березня 2012 року, № 10 від 14 березня 2012 року, № 11 від 13 березня 2012 року, № 12 від 18 березня 2012 року, № 13 від 23 березня 2012 року, № 14 від 26 березня 2012 року, № 15 від 27 березня 2012 року, № 16 від 28 березня 2012 року, № 17 від 29 березня 2012 року, № 8 від 20 січня 2012 року до Договору від 12 грудня 2011 року № 12/12 сторонами погоджено вид робіт чи послуг, що безпосередньо повинна бути виконана ТОВ «Онікс Компані ЛТД», а саме: обслуговування сайту, розміщення реклами в мережі Інтернет, проведення промоакцій, макетування, сайту, просування сайту, послуги з реконструювання сайту, розміщення реклами на бордах тощо.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надані документи: акти виконаних робіт; податкові накладні № 330 від 13 грудня 2011 року, № 331 від 13 грудня 2011 року, № 393 від 15 грудня 2011 року, № 522 від 20 грудня 2011 року, № 615 від 22 грудня 2011 року, № 614 від 22 грудня 2011 року, № 613 від 22 грудня 2011 року, № 839 від 27 грудня 2011 року, № 840 від 27 грудня 2011 року, № 841 від 27 грудня 2011 року, № 865 від 28 грудня 2011 року, № 803 від 30 січня 2012 року, № 879 від 31 січня 2012 року, № 794 від 29 лютого 2012 року, № 354 від 13 березня 2012 року, № 394 від 14 березня 2012 року, № 426 від 15 березня 2012 року, № 538 від 19 березня 2012 року, № 689 від 23 березня 2012 року, № 829 від 27 березня 2012 року, № 853 від 28 березня 2012 року, № 880 від 29 березня 2012 року, № 929 від 30 березня 2012 року; виписки банку та копії платіжних доручень.

Матеріали справи підтверджено, що позивач послуги у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» замовляв з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «Вентсистеми Груп» (Договір поліграфічного обслуговування « 12/2 від 21 грудня 2011 року), ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» (Договір надання комплексних рекламних та поліграфічних послуг № 02/05 від 03 лютого 2011 року), ТОВ «Делівері» (Договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях №02/01 від 01 лютого 2012 року), ПАТ «Техно-Ойл-ЛК» (Договір надання рекламних та поліграфічних послуг № 03/14 від 01 січня 2011 року).

В матеріалах справи також містятся докази того, що засобами розміщення контрагентами реклами в мережі Інтернет була банерна реклами на веб-сайтах, зокрема розміщення реклами по просуванню моторного масла на веб-сайтах www.rst.ua, www.mazdaclub.ua, www.avtobazar-ukraine.com.ua, та ін. Про повне проведення рекламної кампанії щодо просування моторного масла від ТОВ «Техно-ОЙЛ-ЛК» свідчить звіт про її проведення.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновки актів перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 15 березня 2013 року № 531/22.4-13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з листопад-грудень 2011 та січень-березень 2012 року» та від 13 листопада 2012 року № 7593/22-7/37889322 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2012 року». Колегія судді згодна з висновком суду першої інстанції, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодекс) України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентами, та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 20.05.2014 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "51 паралель" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.