Постанова № 38779038, 20.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/796/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.05.2014 року по справі № 910/796/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.03.2014 року) по справі № 910/796/13 (суддя - Паламар П.І.)

За позовом закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія

"Укрнафтобуріння"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт"

про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником

грошового зобов'язання, ціна позову 162 863,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у сумі 162 863,39 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі № 910/796/13 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" на користь закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" 30 811,05 грн. три відсотки річних з простроченої суми, 132 052,34 грн. пені, 3 257,27 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що рішення було винесено з порушенням ст. 77 ГПК України, в якій зазначено, що суд відкладає розгляд справи у зв'язку з неявкою представників сторін, в даному випадку відповідача, що також порушує ст. 22 ГПК України та обмежує права сторони. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано фінансовий стан відповідача.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/796/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року по справі № 910/796/13 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" до провадження і призначено перегляд рішення на 22.04.2014 року.

Закритим акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі № 910/796/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

18.04.2014 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/796/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року по справі № 910/796/14 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" до провадження зазначеною колегією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року по справі № 910/796/14 розгляд справи відкладено на 20.05.2014 року.

Представники позивача в судовому засіданні надавали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечують представники позивача, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року по справі № 910/796/13 - необхідно скасувати частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2013 року між ЗАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (продавець, позивач) та ТОВ "Екогазконтракт" (покупець, відповідач) був укладений договір №ПГ/13-022 купівлі-продажу природного газу (договір, а.с. 6-9)

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Обсяги поставок газу по цьому договору зазначаються в додаткових угодах до даного Договору на кожен місяць окремо (п. 1.4 договору).

Загальна вартість газу, який продавець передає покупцю по даному договору, визначається загальною вартістю об'ємів фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі, вказаних у п. 3.3 даного договору.

Ціна газу та порядок розрахунків визначено сторонами у 2 розділі договору.

Відповідно до п. 2.1 ціна та загальна вартість газу визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата вартості планових обсягів газу проводиться на поточний рахунок продавця у три етапи: 50% вартості газу - проводиться у вигляді попередньої оплати у термін до 27.02.2013 року; 25 % вартості газу - до 25.03.2013 року; 25% - до 08.04.2013 року.

Остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів приймання-передачі, вказаних у п. 2.4, в яких буде вказано фактично передані обсяги газу та їх вартість, протягом 3-х банківських днів з моменту їх підписання (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до додаткової угоди № 01 від 26.02.2013 року до договору, (п.1.1 договору), продавець зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ, власного видобутку березня 2013 року в кількості 1 200,000 тис. куб.м. (а.с. 10).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, ціна 1000 м.куб. газу, що передається в період березня 2013 року складає 3 444,00 грн., крім того ПДВ 20 % 688,80 грн., разом з ПДВ 4 132,80 грн.

Загальна вартість природного газу власного видобутку, який продавець зобов'язується передати покупцю складає суму 4 132 800,00 грн., крім того ПДВ 826 560,00 грн., разом з ПДВ 4 959 360,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2013 року сторонами підписано акт приймання-передачі обсягів газу про запланований, який буде прийнято у березні 2013 року (а.с. 11).

В подальшому 31.03.2013 року сторонами підписано акт прийому-передачі газу за договором в повному обсязі, який у тому числі включає 1 200,000 тис. куб. м. за договором (а.с. 12).

Претензій щодо обсягів фактично переданого у березні 2013 року газу по договору у сторін немає.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач провів оплату за газ несвоєчасно з порушення строків визначених договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поясненнями позивача, актами прийому-передачі природного газу від 26.02.2013 року, 31.03.2013 року, платіжними дорученнями №№ 181 від 13.05.2013 року, 164 від 23.04.2013 року, 150 від 05.04.2013 року (а.с. 35-37), довідкою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" № 27/03-4БТ від 16 січня 2014 року стверджується факт передачі позивачем відповідачу у березні 2013 року 1200000 м3 природного газу вартістю 4 959 360 грн. (а.с. 38-41), а також оплати останнім одержаного товару у повному обсязі з порушенням строків, встановлених договором.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату за наданий газ в повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених в п. 2.3, 2.4 договору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 132 052,34 грн. та 3 % річних - 30 811,05 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору, при порушенні покупцем строків розрахунків, обумовлених в п. 2.3, 2.4 договору, продавець має право нарахувати покупцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.4 договору остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, вказаних в п. 3.3., в яких буде вказано фактично передані обсяги газу та їх вартість, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання.

З акту прийому-передачі природного газу від 26.02.2013 року (а.с. 11) вбачається, що відповідно до договорів про купівлю-продаж природного газу, серед яких № ПГ/13-022 від 26.02.2013 року, ЗАТ «ВК «Укрнафтобуріння» передасть, а ТОВ «Екогазконтракт» прийме у березні 2012 року природний газ українського походження з ресурсу власного видобутку ЗАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в обсязі 7 500 тис.м.куб. Остаточні акти приймання-передачі природного газу буде підписано після закінчення місяця поставки, виходячи із фактично поставлених споживачу обсягів газу в зазначеному місяці та надані в НАК «Нафтогаз України» до 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 року (а.с. 12) ЗАТ «ВК «Укрнафтобуріння» передало, а ТОВ «Екогазконтракт» прийняло у березні 2012 року природний газ українського походження з ресурсу власного видобутку ЗАТ «ВК «Укрнафтобуріння» в обсязі 7 500 тис.м.куб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що покупець повинен був розрахуватись за поставлений газ до 12.04.2013 року, а з 13.04.2013 року продавець в свою чергу має право нараховувати відповідно пеню за прострочення розрахунків.

Отже, колегія суддів здійснивши перерахунок, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої пені вважає, що стягненню підлягає пеня у сумі 87 817,35 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних, здійснивши перерахунок розрахунку здійсненого позивачем, суд дійшов висновку, що він підлягає частковому задоволенню у сумі 21 953,25 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені у розмірі 87 817,35 грн. та 3 % річних - 21 953,25 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що рішення було оголошено без його представника, що є підставою для скасування рішення, колегія не бере зазначене до уваги, з огляду на наступне.

Пунктом 3.9.2. постанови Плєнума Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвал суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Короленківська, 4 К, офіс 4 (а.с. 51).

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач ґрунтує апеляційну скаргу не можу бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року в частині прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року по справі № 910/796/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року у справі № 910/796/13 скасувати частково та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4 К, офіс 4, код 36823619) на користь закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, к. 34, код 33152471) пеню у розмірі 87 817 (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 35 коп., 3 % річних - 21 953 (двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 25 коп. та 2 195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять) грн. 41 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.».

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, к. 34, код 33152471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4 К, офіс 4, код 36823619) 530 (п'ятсот тридцять) грн. 93 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/796/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов